Зміст і тональність цього листа викликали бурхливі дискусії. В ньому були і конкретні пропозиції щодо мирних переговорів, українська позиція щодо умов завершення війни, і в той же час було чимало прямої критики і навіть персоналізованих звинувачень і саркастичних оцінок на адресу Путіна. Для класичної дипломатії це незвично.
Так не пишуть людині, яку намагаються в чомусь переконати. Саме це мабуть і спантеличило більшість коментаторів. І мало хто здивувався, коли Путін, не приховуючи особистих образ на Зеленського, відкинув його пропозиції. Я думаю, що в Офісі Президента України саме такої відповіді і очікували.
В той же час було помітно, що хоча цей лист формально був адресований Путіну, але за змістом вгадувались й інші адресати: Президент Трамп, європейські партнери України, російське суспільство, міжнародна громадська думка.
В чому ж був сенс цього листа? Навіщо він був написаний в такій суперечливій формі і оприлюднений, та ще і під час Петербурзького міжнародного економічного форуму, на якому мав виступити Путін?
Висловлю свої припущення з цього приводу.
По-перше, на мій погляд, ставка була зроблена на те, щоб зламати, перервати паузу в переговорному процесі, і навколо нього, викликати, навіть в конфліктний спосіб, дискусію на тему мирних переговорів. При цьому демонструвалась готовність України до мирних переговорів на компромісних засадах. І в той же час треба було показати неготовність Путіна до таких переговорів.
Все це було потрібно також для того спростувати російські наративи про те, що саме Київ блокує мирні переговори, а Зеленський не хоче завершення війни.
Водночас Україні треба було чітко продемонструвати переговорну суб’єктність, оскільки для Кремля "дух Анкориджу" означав, що домовлятися можуть тільки США і Росія, а Україна має лише виконувати їх домовленості. Зміст і тональність листа Зеленського засвідчили, що домовлятися доведеться саме з Україною, і з врахуванням українських позицій.
Критичні зауваження на адресу Путіна, акцент на слабких місцях Росії і Путіна, скоріше за все мали продемонструвати, що Росія не зможе вести переговори з Україною с позицій сили.
Нарешті, цей лист був реакцію і на останні заяви Путіна і на помпезне політичне шоу в Петербурзі. І тут була розіграна двоходівка: спочатку було гучне "привітання" з атакою українських дронів по Петербурзькому нафтовому терміналу і Кронштадту, демонстрація спроможності і ефективності українських далекобійних ударів, а потім була інформаційно-політична атака у вигляді "відкритого листа Зеленського до Путіна", на який російському диктатору довелось відповідати. І було помітно, як це неприємно Путіну.
Все це ламало пафосний характер і Петербурзького форуму, і виступу Путіна на ньому.
Безумовно в цьому листі були і елементи тролінгу Путіна. Це вже особливості політичного стилю Зеленського. Те, що Зеленському вдалося "дістати" Путіна, це поза сумнівом. Інша річ, що це також нівелює саму можливість особистих мирних переговорів між Зеленським і Путіним. Однак зазначу, що в Україні мало хто вірить, що такі переговори можуть дати якісь практичний результат. Мені здається, що і сам Зеленський навряд в це вірить, хоча, тим не менш, продовжує викликати російського диктатора на прямі особисті переговори.
Оскільки лист Зеленського до Путіна сприймають по-різному, зокрема в залежності від ставлення до України і Росії, до Зеленського і до Путіна, я вирішив провести невеличкий експеримент. Я попросив ChatGPT оцінити лист Зеленського за змістом і тональністю. Процитую підсумковий висновок:
"Якщо розставити акценти за важливістю, я б оцінив цей документ так:
Тому я б не назвав цей текст ані суто мирною ініціативою, ані суто пропагандистським документом. Найточніше визначення: політико-дипломатичний маніфест із переговорною пропозицією, адресований насамперед міжнародній аудиторії, а не самому Путіну".
Отака оцінка листа Зеленського до Путіна з боку штучного інтелекту. До неї можна по різному ставитись, але на мій погляд вона заслуговує уваги.