Я спеціально роблю виняток щодо виборів 2004 року, але нагадую що там перемога була обумовлена Майданом, а свій перший візит новий президент здійснив до Москви. Інтервʼюер спеціально уточнює, чи те ж саме було в 2014 році і я це підтверджую – таким чином 2019 рік виглядає закономірним продовженням процесу національної сліпоти. І, до речі, цей процес продовжується – ви самі знаєте, як багато людей досі вірять, що з Путіним можна домовитись і вже шукають, хто б це міг зробити.
Що роблять пропагандисти? Звісно, кидаються на захист Зеленського – і я впевнений, ще гроші за це беруть. І сперечаються з тезою, яку я не висловлював – що вся справа тільки у 2019 році – тезою, яку я якраз висловлював – що процес сповзання у війну почався у 1991 році. А для чого?
А для того, що ці люди до війни були не тільки обслугою офісу, але й пʼятою колоною Москви. Вони обслуговували її інтереси, вони обслуговували інтереси Медведчука і логічно були делеговані своїми кураторами допомагати новій владі – строкатій і заточеній на фінансовий успіх, а не на цінності. І їхньою головною задачею є сіяти розбрат і допомагати в цьому тим, кого вони насправді обслуговували завжди. Тим, чиїми однодумцями вони завжди і були, з часів Януковича, та ще й раніше.
Так, вони копають могилу нам, українським державникам. Але іронія долі в тому, що в цій могилі разом з нами прогнозовано опиниться і Зеленський, якого вони так завзято захищають.
Не розумію тільки навіщо у нього платять за цей похорон.