Провалені дедлайни
"Я дуже чесний. Дайте нам два місяці перемир’я, і ми підемо на вибори. Ось і все…" Президент Зеленський свого часу зробив цю досить несподівану заяву на полях Мюнхенської безпекової конференції. І вона привернула увагу громадян до того факту, що в країні вже впродовж майже двох місяців ніби як йшла активна робота над новим законом про вибори. Проект закону, за словами керівника парламентської фракції "Слуга народу" Давида Арахамії, мав бути готовим до реєстрації в сесійній залі ще в кінці лютого.
З того часу минуло більше місяця, і, за словами знайомої з процесом голови правління Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської, "всі дедлайни порушені, бо вони були нереалістичні з самого початку". А наділені повноваженнями парламентські спікери наразі роблять вигляд що "забули" про свої заяви.
Задля справедливості слід завважити, що обіцянки ці в момент виголошення були спрямовані не так на реформи законодавства, як на зовнішню аудиторію. Перш за все, на президента США Дональда Трампа. Який намагався пояснити провал своїх вельми специфічних миротворчих зусиль в російсько-українській війні фактом недотримання демократичних процедур чинною українською владою. В першу чергу, йшлося саме про президентські вибори.
Втім, зараз у президента США зовсім інші проблеми.
Оманливий консенсус
Натомість українська влада почувається цілком захищеною від критики стосовно необхідної ревізії виборчого кодексу. Як через очевидне небажання Росії йти навіть до перемир’я, не кажучи вже про мир. Так і завдяки суспільному консенсусу стосовно неможливості проведення будь-яких виборів за умови продовження бойових дій. Хоча цей консенсус слабшає потроху з плином часу, його все ще є підтримує більшість українців, а також чинне законодавство. Тому вибори, з точки зору як влади, так і суспільства, таки не на часі. Можна зосередитись на подоланні парламентської кризи, яка потроху починає загрожувати економічній спроможності країни продовжувати ведення бойових дій.
Але ця "неначасність" не повинна вводити в оману. Ідея нового виборчого законодавства є не просто доречною. Вона є абсолютно неуникною і життєво важливою для подальшого існування демократії в Україні. Рано чи пізно війна закінчиться. І про необхідність термінового проведення президентських і парламентських виборів в Україні заговорять не лише Трамп з Путіним, але й всі без винятку наші союзники. В першу чергу, звісно, європейські, але не тільки.
Не кажучи вже про власних громадян, чимало яких відчуває небезпідставне роздратування від геологічної незмінюваності української влади. Хай ця незмінюваність і спричинена факторами, від влади, здебільшого, незалежними.
Коли це питання прозвучить як ззовні, так і зсередини України, стане зрозумілим, що виборчої системи у нас наразі немає. Є лише артефакт з інших, мирних часів. Із округами, частина яких під окупацією. З "прикріпленими" до них виборцями, які, звісно, зможуть проголосувати не за місцем реєстрації, - якщо подадуть заяву і невеличкий списочок підтверджувальних документів до найближчого органу ведення державного реєстру виборців.
Якщо вам здається, що це не така вже проблема, слід згадати, що від 4.5 до 6 мільйонів біженців з України зараз в ЄС. А ще є 4.6 мільйона внутрішньопереміщених осіб. Окрім того, невідомо скільки громадян залишається під окупацією і в Росії. Складно обраховувана кількість біженців в США, Канаді, Великій Британії, тощо. Й на додачу - більш ніж 3 мільйонів українців, які і до війни жили не за місцем реєстрації, та мільйон з гаком мобілізованих, з яких невідомо скільки перебуває дуже далеко від місця реєстрації.
Всі ці люди не повернуться додому за тиждень чи навіть за місяць після завершення війни. Більша частина з них не матимуть змоги звернутися до передбаченого законом органу ведення держреєстру виборців. А без голосів цих людей будь-яка нова влада, обрана в Україні, матиме, на радість кремлівським політтехнологам, досить сумнівну легітимність.
Вакуум легітимності
Зрозуміло, що почати підготовку до виборів "на землі" буде можливим тільки після завершення активних бойових дій. Але підготувати прозоре й чітке законодавство, прокомунікувати його із суспільством, парламент цілком спроможний і зараз. Рівно як і замовити, написати і відтестувати програмне забезпечення, необхідне для дистанційного голосування - якщо таке буде передбачене законом. Чи розробити процедуру поштового голосування. Чи придумати будь-який інший спосіб для адекватного волевиявлення українців у тій ситуації, яка наразі існує.
Той факт, що війна не закінчиться ні цього місяця, ні, ймовірно, навіть цього року, не повинен розхолоджувати парламентарів. Бо коли настане перемир’я, якщо не мир, а схваленого виборчого кодексу для наявних обставин не буде, виникне колосальний вакуум легітимності. А чинний український президент виглядатиме як його сирійський колега Ахмед аль-Шара, з яким він днями зустрічався. Який обіцяє своїм громадянам провести вибори за три, а може — за чотири роки. Як вже вийде.