Не дивно, що Володимир Зеленський не може прийняти російські територіальні вимоги, адже це по суті – згода Президента України на порушення її суверенітету й територіальної цілісності, зі всіма витікаючими наслідками.
А Марко Рубіо не може допустити, щоб позиція США, де він не безпідставно сподівається (за оцінками оглядачів) претендувати в майбутньому на посаду Президента країни, сприймалася як позиція сторони, що вимагає прямого порушення міжнародного права на поталу вимогам агресора!
Причина дещо різного тлумачення ходу й суті переговорного процесу може бути ще й в тому, що обидва високопосадовця не беруть БЕЗПОСЕРЕДНЬО участь у переговорах, а слухають інших учасників.
Але я бачу в цих заявах також позитив і нові можливості.
Що прозвучало у заяві Марко Рубіо?
Як на мене, він чітко озвучив три речі:
По-перше: "Що таке гарантії безпеки? Це війська, які готові втрутитися і забезпечити гарантії безпеки".
По-друге: "Гарантії безпеки не почнуть діяти, доки не закінчиться війна".
По-третє: це не повʼязано з віддачею території (України).
Тобто, можна зрозуміти позицію Глави Держдепартаменту США Марко Рубіо (а це – офіційна позиція) так: американці не тиснуть і не будуть жодним чином тиснути на Україну у питанні територій, які вимагає собі без бою російська сторона. Очевидно – це руйнує не лише міжнародне право, але й реноме США. Це дає прецедент повернення права анексії.
І на цьому треба поставити крапку!
Немає тепер сенсу "розганяти" інформаційно "складне питання територій", яке є потенційно "вибуховим", переговорникам від України.
Треба шукати підсилення своєї переговорної позиції й послаблення ворожої вже на новій основі та в нових умовах.
Від цього всього, звісно, не буде легше, але чітко зрозуміти реалії й визначити дефініції з партнерами – це вже крок в напрямі вирішення проблем.