Поки українські військові інтегрують ШІ у системи управління боєм, російська відповідь виглядає по-своєму елегантно – просто вимикається мобільний інтернет.
Фактично росія створила нову концепцію ведення війни – якщо не можеш наздогнати XXI століття – вимкни його. У російських містах уже звична картина: немає інтернету, падає GPS, збоять платежі, не працюють сервіси.
І тут починається найцікавіше.
Ринок завжди чесніший за пропаганду. Тому росіяни почали масово купувати: рації, кнопкові телефони, паперові карти, офлайн-навігатори. Фактично росія першою у світі почала реальне імпортозаміщення смартфонів… пейджерами.
Якщо тенденція збережеться, скоро можна чекати:
- повернення таксофонів як елементу нацбезпеки,
- факс як захищений державний зв'язок,
- кур'єрів як альтернативу Telegram,
- оголошення на під'їздах як державну соцмережу.
І найкраща цитата для цього моменту могла б звучати так:
"Цифровий суверенітет по-російськи – це коли інтернет є, але краще щоб його не було."
Але стратегічно тут значно цікавіше інше. Росія зараз платить дуже високу ціну не лише на фронті. Вона платить деградацією власної інфраструктури.
Бо кожне таке відключення означає: мінус ефективність економіки, мінус логістика, мінус бізнес, мінус інвестиції, мінус майбутнє. Фактично виникає формула, чим більше Росія бореться з українськими дронами – тим більше вона б'є по власній економіці.
І тут головна іронія цієї війни – Україна змушена воювати, щоб розвиватися, а росія змушена деградувати, щоб воювати.
Якщо говорити максимально просто то Україна вчиться воювати у війні майбутнього, а росія вчиться жити без майбутнього.
Є ще одна дуже показова деталь. СРСР теж колись намагався виграти технологічну гонку. А закінчив тим, що копіював західні мікросхеми і забороняв ксерокси. Зараз історія майже та сама. Тільки тепер замість ксероксів – інтернет.
І ще одна річ, яку варто запам’ятати:
Імперії зазвичай починають програвати не тоді, коли у них закінчуються танки, а тоді, коли у них починають зникати технології.
Росія хотіла повернути Україну в минуле, але схоже, що першою туди повертається сама.