Росіяни тривалий час намагаються нас розколоти за якимись стандартними розломами. Схід – захід, виїхав – залишився, бідні – заможні, мова в побуті, церква тощо тощо. Нічого не виходить. Соціологія показує: немає цих розломів.
Але один розлом є. Українці в цілому добре ставляться до людей з інших регіонів країни, інших конфесій, іншої мови, іншої особистої долі тощо. Ненавидять українці лише одну категорію людей – прихильників іншої політичної сили. Це взаємно. І це не вдається прибрати. Бо тисячі людей щодня роблять щось для того, щоб зменшити мовні, етнічні, релігійні розколи. А політичні розколи, навпаки, намагаються збільшити.
Таке було вже сто з гаком років тому. І тоді погано закінчилося.
Росіяни не дурні, вони цю особливість українського суспільства збагнули і тепер використовують на повну. Будь-яка маячня матиме успіх, якщо прив'язана до політично ангажованих персон – або до лідерів, або до їхніх публічно відомих послідовників. Немає такої дурної чи страшної речі, яку не міг би зробити Порошенко, на думку прихильників Зеленського, та Зеленський, на думку прихильників Порошенка.
Те саме стосується й афілійованих з ними осіб, незалежно від професій, статусів і посад. Причетний до однієї з політичних команд? Значить, крав гроші мішками, організовував контрабанду золота, зброї та наркотиків, розпинав хлопчиків у трусиках, кохав гусей, постачав дані ворожій розвідці й намагався продати країну рептилоїдам.
Навіщо розпалювати політичну ненависть, зрозуміло – щоб готуватися до виборів. Але вибори не завтра, якщо втратимо країну – їх взагалі не буде. Але ж креативні команди треба тримати в тонусі, тож хай хлопці й дівчата бавляться. Це небезпечно: не можна дітям (тобто безвідповідальним персонам) гратися із сірниками, бо спалять всю країну.
Я розумію, що заклик до тимчасового політичного перемир’я заради перемоги буде висміяний всіма сторонами. Тому можу лише звернутися до тих, хто це читає: фільтруйте. Не вірте всім фейкам, які лунають з усіх боків. Врешті виявиться, що то неправда, а ваше здоров’я вже буде підірвано. Мало нам його московити підривають, навіщо ще й самим вбиватися. Не треба дарувати Москві перемог.