• 75% населення оцінюють якість свого життя як низьку, 21% - середню. Війна свого вже досягнула: народ кинутий на дно.
• За 1 рік кількість тих, хто опустився в низьку якість, побільшало на 10%. У перерахунку на демографію: кожен рік війни погіршуватиме життя 2-3 млн людей.
• Збідніння напряму вплинуло на донати: лишилося лише 7% тих, хто регулярно донатить (рік тому було 17%).
• 40% підтримують волонтерські збори час від часу, й це дуже розмите формулювання ("час від часу" радше для красного слівця або вимушено, щоб не виглядати ніяково).
• Зросла частка тих, хто ніколи не донатить: з 9% до 14%. Народ нарешті починає перекладати фінансування війни на державу, як і має бути апріорі.
• Найсильніший страх українців – невизначена тривалість війни (62%).
• У річній динаміці зросли майже всі страхи: страх за смерть близьких (52%), страх фінансово збідніти (48%), страх непевності в завтрашнім дні (42%).
• Чого найбільше хочуть, прагнуть, мріють: 66% – припинення війни та 40% – поліпшення добробуту.