RegioNews детальніше розповість про життя людей у прифронтових селах, про їхні труднощі та бачення майбутнього.
"Працюють одні жінки"
Те, з чим реально сьогодні стикається прифронтове село, можна розповісти на прикладі Нової Гусарівки Балаклійської територіальної громади (ТГ) Харківської області. З 2022 року цей населений пункт протягом шести місяців перебував на лінії фронту, внаслідок чого до 80% інфраструктури села було зруйновано. Староста Володимир Антонов розповів, що до повномасштабної війни в старостаті проживало тисяча жителів а сьогодні – 266. Хоча село поступово відновлюється, заробити на життя можуть одиниці. Місцеві фермери, до війни – основні роботодавці, змогли відновити роботу тільки через три роки після початку військових дій. Причина – сильне мінування території і великі фінансові втрати через руйнування. При цьому допомоги від держави, каже староста, аграріям майже немає.
Основною проблемою Нової Гусарівки Володимир Антонов вважає відсутність молоді. Ситуація настільки важка, що фізичну роботу в селі сьогодні виконувати практично нікому.
"Молодь вся поїхала в інші регіони або за кордон, або воює якщо говорити про чоловіків. На сьогодні у нас в селі немає жодного хлопця призовного віку – всіх забрали. Працюють одні жінки, як це було в 1945 - 1946 роках", – повідомив RegioNews Володимир Антонов.
Він розповів, що покосом тієї ж трави на чотирьох сільських кладовищах займаються дві жінки яких направив центр зайнятості. Староста їм допомагає в роботі, інакше каже, жінкам не впоратися. Іноді голова села просить допомогти молодого фермера з інвалідністю, а також багатодітного батька у якого є "бронь" і який працює слюсарем водоканалу.
Одним з найважливіших завдань, яке потрібно буде серйозно вирішувати селу в найближчому, майбутньому, Володимир Антонов вважає адаптацію військовослужбовців. Односельцям, які повернуться з армії, буде потрібна всебічна підтримка: психологічна реабілітація, сприяння з працевлаштуванням. У старости самого син – ветеран війни, який має інвалідність другої групи, тому чоловік добре розуміє труднощі бійців.
"Чоловікам, які повернуться з фронту, буде важко, і вони будуть розраховувати на підтримку, інакше за що вони воювали? І вони мають рацію. Однак вони зіткнуться з тим, що ми не зможемо їм дати те, що повинні", – зазначив Володимир Антонов.
Одним із способів підтримати людей є системний державний підхід, про що журналістам RegioNews в одному з інтерв'ю розповідав Олександр Бабанін – голова Тернуватської громади Запорізької області, яка сьогодні розташована фактично на лінії фронту. Він упевнений, що державі потрібно створити механізми, які б стимулювали аграріїв, які орендують землю на території старостатів, більше вкладатися в соціальну інфраструктуру села і створювати для місцевих жителів додаткові робочі місця.
"Я вважаю, це і є державний підхід, коли ви вникаєте як можна на селі поліпшити життя різних категорій населення, створити їм робочі місця. Адже не всі агропідприємства хочуть робити це за власною ініціативою. Набагато ж простіше посіяти, зібрати урожай, а гроші покласти в кишеню і навіщо ті проблеми зі створенням якогось додаткового виробництва", – розповів Олександр Бабанін.
Відновлення: акцент на спільні цілі
Про підтримку села влада говорить постійно. Тему інвестицій, створення робочих місць і повернення людей в село 8 лютого знову підняв президент Володимир Зеленський. До цього "сільське питання " він активно піднімав у 2021 році в рамках проекту "Нове село". Але далі слів справа фактично не пішла і українське село сьогодні надано саме собі. Але якщо в умовно безпечних регіонах у бізнесу все ж є можливість та інтерес вкладатися в українське село, то в прифронтових регіонах з цим все складно через масові руйнування.
Втім, прифронтові села відрізняє одна особливість – це пошук нелінійних рішень, а також висока згуртованість місцевих жителів заради відновлення свого населеного пункту. Ми про це неодноразово розповідали на прикладах відновлення інфраструктури в селі Рижівка Сумської області, в селі Прибузьке в Миколаївській області, в населених пунктах Дар'ївської ТГ. Місцеві жителі цих та інших прифронтових сіл і селищ змушені часто спиратися на колективний підхід у вирішенні спільних завдань і цілей, інакше просто не вижити. Наведемо інші приклади.
Села Новомиколаївка та Костянтинівка Первомайської ТТ Миколаївської області впродовж дев'яти місяців 2022 року перебували у "сірій" зоні. В результаті було пошкоджено або зруйновано 190 будинків, а з 1,6 тис.жителів залишилося менше 800. На відновлення сіл потрібні були чималі ресурси, які надали переважно міжнародні організації.
Однак значну частину ремонтних робіт, особливо на першому етапі, виконували місцеві жителі розповіла RegioNews староста Ніна Стогній. Спочатку люди ремонтували пошкоджені дахи адміністративних будівель, потім створили ініціативні групи, які почали вирішувати й інші питання старостату. Свою діяльність люди координували в соцмережах і месенджерах.
"Якщо є необхідність, я даю звернення, і люди приходять на допомогу. Вони вже самі організувалися. Все тримається на свідомості, розумінні", – розповіла староста.
Схожий підхід був реалізований в селі Малокатеринівка Запорізької області що сьогодні перебуває в декількох кілометрах від лінії фронту. У травні 2023 року населений пункт зазнав масштабного обстрілу, було пошкоджено 163 будинки. Тоді у відновлювальних роботах взяли участь не тільки місцеві жителі Малокатеринівки та громади, а й жителі сусідніх сіл. Як розповідала нашим журналістам староста Людмила Волик, будівельні роботи тривали протягом літа і щодня в них брали участь 20-30 осіб, як чоловіки, так і жінки.
"Люди йшли за покликом серця, ніхто їм нічого не платив. Єдине чим ми їм дякували, так це годували і давали трохи гуманітарної допомоги. А в кінці нагородили грамотами. І бачили б ви, як людям було приємно!" – зазначила староста.
До нелінійних підходів у відновленні населеного пункту можна віднести ініціативу старости села Зелена Діброва Черкаської області – Ігоря Щербака, про якого ми раніше розповідали. З початком війни голова села почав активно запрошувати до Зеленої Діброви внутрішньо переміщених осіб (ВПО). З одного боку, староста намагався врятувати село від демографічних труднощів, збільшивши кількість населення за допомогою новоприбулих. З іншого – намагався підтримати людей, які в результаті війни втратили все, допомогти їм з новим житлом. Допомагати ВПО з житлом Ігор Щербак почав ще в 2014 році. Переселенцям для проживання старостат надавав будинки місцевих жителів, які дали згоду на те, щоб там проживали переселенці. Грошей з ВПО ніхто не брав, бажаючі згодом могли викупити житло у власників. За три роки невелике село змогло надати житло понад вісімдесят людей.
Виховання нових кадрів у прифронтовій ТГ
Рішуче налаштовані відновлювати і розвивати свій регіон жителі Дар'ївської ТГ Херсонської області. Громада розташована на правому березі Дніпра всього в декількох кілометрах від лінії бойового зіткнення. Через це піддається постійним артилерійським обстрілам і авіаударам, також по території регулярно прилітають дрони. Незважаючи на труднощі, в ТГ ініціювали активну підготовку молодих фахівців, щоб вже через кілька років забезпечити регіон кваліфікованими кадрами.
Начальник Дар'ївської селищної військової адміністрації Анатолій Дідур, нагороджений у 2023 р. орденом "За заслуги" III ступеня, розповів нашим журналістам, що постійно направляє молодих працівників у відрядження в інші громади щоб ті набиралися досвіду, вивчали як працюють їх більш досвідчені колеги. Також адміністрація просуває серед своїх працівників ідею заочного навчання у вищих навчальних закладах. Минулого року до українських вишів вступили чотири працівники громади.
"Начальнику земельного відділу вже 57 років. І я розумію, що ще кілька років і вона піде на пенсію. Водночас у вищому навчальному закладі навчається наш 38-річний землевпорядник, який вже скоро стане бакалавром і зможе очолити земвідділ. Ще один наш 42-річний співробітник минулого року вступив на архітектора. І вже через кілька років у нашій громаді буде свій архітектор, чого до війни не було", – зазначив Анатолій Дідур.
Ще однією відмінною рисою Дар'ївської ТГ є всебічна підтримка тих жителів, які готові працювати на небезпечних ділянках недалеко від лінії фронту. Таким людям з коштів бюджету громади купується максимальна страховка, що в разі поранення обіцяє постраждалим від мільйона гривень до трьох, і до п'яти мільйонів в разі загибелі. Анатолій Дідур вважає, що краще витратити гроші, але зберегти мотивовану людину, яка буде розуміти, що якщо з нею щось трапиться, сім'я отримає допомогу.
Складна ситуація в українських регіонах, особливо в прифронтових, змушує місцевих жителів об'єднувати зусилля в питаннях відновлення. Будувати плани на майбутнє, відштовхуючись в першу чергу від суспільних інтересів, так як це єдине що здатне дати імпульс розвитку.