Позиціонування себе критиком царя – поворотна подія, яка нарешті, нарешті, нарешті повертає глузд у цю збочену модель "укр.царизму", де в ставленні до нарциса зі скіпетром превалює дуполизтво і мовчання від гріха подалі, враховуючи тамтешню патологічну мстивість і злобність.
Випад Залужного – це не фальстарт виборчої кампанії, як думається на перший погляд, а навпаки – запізніле скресання табу на критику головного автора провалів. Давно пора було – може, культ особистості не встиг би розростися аж до четвертої стадії метастаз.
За всіма соціологічними замірами, Залужний – наступний президент. У разі свого балотування від кладе на лопатки Зеленського з відривом удвічі в 2-му турі. Якщо ж іще й піде на вибори в якості авторитетного розвінчальника режиму – відрив буде втричі. Або навіть перемога в першому турі.
У кліки є 2 виходи: свідомо обрати вічну війну, а отже, довічне правління без виборів – або ж під тиском Америки вимушено піти на вибори, але там, користаючись із авторитаризму, нейтралізувати Залужного, не давши йому зареєструватися кандидатом у президенти.
У Залужного є 1 вихід: стати наступним президентом і перевернути шахівницю з уже програною партією. Хочеться вірити, учорашнім випадом Залужний оголосив свою готовність.