І до інформації про те, що Президент Зеленський оголосить 24 лютого проведення виборів і референдуму, я ставлюсь вкрай скептично. І ось мої аргументи.
І вибори і референдум в Україні можуть відбутись лише в разі узгодження мирної угоди між Росією і Україною при посередництві США. На даний момент я не бачу жодної прямої передумови для такої мирної угоди не те, що до 24 лютого, а взагалі в найближчі місяці.
Навпаки, набагато більш вірогідний сценарій полягає в тому, що мирні переговори в черговий раз зайдуть в глухий кут. Якщо ключовою темою мирних переговорів і надалі буде територіальне питання і російська вимога про виведення українських військ з Донбасу, то глухий кут в мирних переговорах є неминучим.
З чим я можу погодитись, так це з тим, що в президентській команді можуть бути плани про поєднання президентських виборів і всеукраїнського референдуму про затвердження мирної угоди. Але, якщо не буде мирної угоди, то, відповідно, не буде предмету для референдуму. А якщо не буде припинення бойових дій, то неможливо буде провести нормальні вибори, та й референдум також.
Другий важливий аргумент. Якщо навіть буде досягнута мирна угода, то неможливо відразу розпочати виборчий процес і вибори за 60 днів. На даний момент ми абсолютно не готові до будь яких виборів, а також і референдуму, в організаційному, технічному, фінансовому і правовому сенсі. Керівники Центральної Виборчої комісії України і майже всі експерти з питань виборчого права і виборчих процедур стверджують, що для підготовки і проведення повоєнних виборів після припинення воєнного стану потрібно не менше півроку. Наскільки мені відомо, така саме думка панує і в робочій групі, яка була створена Верховною Радою України для підготовки законодавчих пропозицій для проведення повоєнних виборів.
Перш ніж ініціювати виборчий процес, треба спочатку розібратися, скільки у нас залишилось виборців, які можуть взяти участь у виборах, де вони знаходяться і будуть голосувати (це оновлення Реєстру виборців). Далі треба визначати, скільки і де саме треба створювати виборчих комісій. Потім треба знайти людей для роботи в цих комісіях і провести їх навчання.
Особливо складно це буде зробити за кордоном. З кожною країною, де знаходиться велика кількість наших біженців, треба укласти угоду про можливість створення виборчих дільниць поза межами дипломатичних установ і сприяння в організації і проведенні наших виборів на території цих країн. Ми ніколи не проводили вибори з такою великою кількістю наших виборців за кордоном. І це потребує дуже складної і достатньо тривалої підготовчої роботи. А паралельно треба знайти гроші на вибори (не менш 6 млрд грн), провести законодавчі зміни, що при нинішній ситуації у Верховній Раді буде дуже не просто і не швидко.
Щодо голосування в режимі онлайн, то і в експертному і в політичному середовищі до цього ставляться вкрай критично. І вже згадана робоча група Верховної Ради не підтримує цю ідею.
Навіть якщо будуть дуже поспішати і все вийде гаразд і своєчасно, то, на мій суб’єктивний погляд, треба не менш двох місяців (а можливо і більше) на підготовчу роботу, і ще не менш двох місяців на саму виборчу кампанію. І навіть в цьому випадку будуть великі ризики організаційних провалів, які можуть поставити під сумнів і легітимність цих виборів (і референдуму також).
Також зазначу, що я не бачу жодної готовності до виборів (зокрема і в політтехнологічному плані) з боку Офісу Президента України. Хтось там може і малює красиві презентації про підготовку до президентських виборів і референдуму, але жодних ознак реальної практичної роботи в цьому напрямку не спостерігається.
Тому вибори в травні – це абсолютно нереальна історія. І вже не в перший раз ми бачимо, що поважні західні видання потрапляють в пастку надмірної довіри до своїх не надто компетентних джерел, і навіть не намагаються перевірити сенсаційну інформацію, або хоча б оцінити її реалістичність.
Читайте також: