Саме тому, очевидно, Сі, Трамп і путін протягом кількох днів до завершення договору мали контакти. Для Путіна це – шанс підскочити вгору і прокричати, що він – третій полюс впливу. Тільки навіщо це СІ? Навіщо це Трампу? Може, їм обом і подобається Путін, але це ж не привід допускати когось третього, коли за дорослий стіл запрошені найсильніші. Тільки як тут не зважати на мавпу з гранатою?
Від завтра ми знову почуємо чергову пісню рускіх – рімейк про початок ядерної гонки озброєнь. Навіть не сумніваюсь. Ядерна кнопка – це останній аргумент режиму, який хоче не просто вижити, а вирішувати долю інших.
Це не кінець світу і не апокаліпсис. Це більше кінець ілюзії, що правила в цьому світі ще комусь потрібні. Заходимо в нову еру – тотальної безвідповідальності.