Формально це пов’язано з терміном проведення Давоського економічного форуму (друга половина січня) і з графіком політичних подій в США (20-те січня – дата інавгурації президентів США; січень – час праймеріз перед президентськими виборами в США). А по суті це обумовлено тим, які виклики створює президент США Д.Трамп для сучасного світу, глобальної торгівлі і міжнародної безпеки.
Не буду згадувати про перше президентство Трампа, але три останні Давоські форуми (включно з нинішнім) точно пройшли під знаком Трампа, хоча формально це жодним чином не відображалось в назві чи гаслах кожного форуму.
Січень 2024 року – Трамп перемагає на праймеріз перед президентськими виборами в США, і в кулуарах Давосу обговорюють саме це, а не офіційний порядок денний Форуму. І в цих обговореннях відчувалися острах, непевність і невизначеність відносно того, що робити в разі повернення Трампа на посаду президента США. У багатьох ще було сподівання: а раптом пронесе. Але … не пронесло.
Січень 2025 року – інавгурація Трампа на посаду президента США, і його виступ в цьому статусі перед учасниками Давоського форуму, хоча і в онлайн-режимі. І знов Трамп є головною темою обговорення на Форумі, вже не тільки в кулуарах, а й на офіційних майданчиках. І в цих дискусіях знов ті самі острах, непевність і невизначеність. А в атмосфері Давосу вже витало відчуття бурі, що насувалася на світ.
І ось січень 2026 року. Перша річниця другого президентства Трампа. Вже відбувся глобальний тарифний "трампотрус". Світ вже трохи втомився від трампівських гойдалок і бурхливих проявів темпераменту Дональда Трампа. І вороги і партнери не розуміють, чого від нього чекати наступного разу. Хто він – новий дивакуватий і незрозумілий глобальний месія, чи божа кара за гріхи ліберального світу, ексцентричний миротворець чи геополітичний гангстер, який видає себе за глобального Робін Гуда?
Для більшості учасників Давоського форуму він точно є ідеологічним антагоністом, викликом і загрозою їх цінностям, їх світового порядку, який руйнується на очах тим самим Трампом.
Але Трамп приїхав в Давос для визнання своєї величі, щоб отримати оплески і винагороду, хоча б у вигляді "шматка льоду" під назвою Гренландія, а замість цього він чує критику, несприйняття і відмову щодо задоволення його геополітичних примх. Він хоче бути тріумфатором і домінатором, а в Давосі його сприймають як руйнівника і майже як вершника глобального Апокаліпсису. Суцільний дисонанс.
Опоненти Трампа вже наважуються сказати йому: Ні! Формально це стосується зазіхань Трампа на Гренландію, але насправді це є відповіддю на всю його руйнівну діяльність. Однак критики Трампа і досі не мають єдності і чіткого плану стосовно того, як його зупинити. Вони скоріше мовчки сподіваються, що ще пару років треба його перетерпіти, і все минеться. А Трамп діє як стихійне лихо. Він руйнує те, що йому не подобається, але не знає чим це замінити. Однак він лише тимчасове уособлення нової політичної стихії, нових глобальних трендів, які вже розпочалися і будуть продовжуватись далі.
Нинішній Давос – символ роздоріжжя, на якому опинився сучасний світ. Відчуття роздоріжжя вже є, але не має розуміння куди і до чого ведуть різні шляхи в майбутнє. І це вже не тільки про Трампа, а й про штучний інтелект, і про загрози з боку Путіна, і про глобальні виклики з боку Китаю. І виживати (в прямому сенсі) в цьому вирі невизначеності доведеться всьому світові.