Теоретично. От якою була би країна, якби в ній щодо посади президента був норматив: лише одна каденція терміном 7 років – і гуляй, Вася.
Після Помаранчевої революції (відправної точки демократизації) в нас основним політичним стандартом став один термін. Усі глави держави мінялися на перших же виборах. На пост-радянському просторі Україна стала єдиною державою, де за 18 років щоразу мінялися президенти, а один із них навіть достроково злиняв.
А що, якби цей стандарт частої зміни влади зробити конституційною нормою? Це відповідає духу країни та її політичним традиціям. А чому б не стати першою країною в світі, яка конституційно б запровадила передачу влади після кожної каденції топ-політика?
І тоді ніхто не переживатиме про культ особистості, узурпацію влади та зашкарублість кліки. І тоді нікому в голову не прийде створювати під себе клани, мафії, угрупування. Кожен амбітний політик знав би наперед: у нього є лише 7 років, щоби ввійти в історію. Без озирання на рейтинги, люмпену, загравання з плебейством, перманентну підготовку до наступних виборів. Одна каденція і повна присвята себе цьому.
7 років – доволі органічний електоральний цикл, коли є час для адаптації й повноцінного розгону діяльності. З процедурою імпічменту, ясна річ. І народ би не звикав до тих самих рил. Дав шанс на 7 років – і новий на черзі.
Доволі симпатична ідея, раз уже стадо баранів не хоче ліквідовувати посаду президента-пастуха. Так бодай обмежити владарювання 7-річним терміном.