Нібито немає війни і холоду в оселях.
Не уявляю собі вибори в таких умовах.
Навіть якщо зупиниться війна – політичне поле випалено і зачищено. Немає на ньому ані сильних людей, ані обʼєднуючих ідей. Війна спалила залишки української демократії і майже знищила свободу слова.
Вибори, якщо вони будуть, будуть вибором між Зеленським і умовним "Незеленским". Ось і все. Без ідей, ідеології, стратегії. А цього замало навіть для самого Володимира Олександровича. Бо в цієї формулі немає майбутнього для країни.
І ще одне.
Мені пишуть в коментарях, що я занадто оптимістично ставлюся до Михайла Федорова. Типу це все теж через вибори. А де, питають, про оборудки нового міністра?.. – А я про них нічого не знаю. Проте, дуже добре знаю, як легко можна оббрехати людину. Тому не розповсюджую плітки. Якщо знаю щось про корупцію в deep strike – я про це пишу і даю свідчення. Якщо нічого не знаю про щось інше – не пишу. Тому що дим без вогню буває. Я знаю це по собі. На жаль.