Мені здається, що цей хаос тільки посилюватиметься. І йдеться не лише про Україну – світ загалом входить у нову фазу нестабільності.
Що це може означати конкретно? Для нас – продовження переговорного процесу між Україною та Росією, але без реальних результатів. Водночас США та інші західні країни посилюватимуть тиск на Кремль, намагаючись донести масштаб економічних ризиків, які несе війна.
Бойові дії триватимуть – менш інтенсивні, ніж у другій половині 2025-го, але системні. Росія й далі завдаватиме ударів по нашій енергетичній інфраструктурі, особливо на лівому березі Дніпра. Їхня мета – знову спричинити блекаути й розірвати систему. Ми ж, у свою чергу, продовжимо бити по нафтопереробній інфраструктурі РФ, щоб послабити її нафтові доходи – і це вже починає працювати в парі з новими американськими санкціями, які вже запроваджені та ще будуть розширені.
Усе це – тільки частина великого глобального безладу. Гібридна війна Росії проти європейських країн – ще один тривожний тренд. І чим більше в Кремлі усвідомлюють, що не можуть досягти успіхів на фронті, тим активніше будуть шукати можливості дестабілізувати ситуацію за межами України. А удари по нашій інфраструктурі не дадуть їм бажаної капітуляції – ми це вже довели.
Але найбільше мене тривожить можливість конфлікту, який теоретично може розколоти колективний Захід. Найгірший сценарій – це силова спроба США встановити контроль над Гренландією. Це стало б катастрофою, яка поставила б під сумнів майбутнє НАТО й спричинила б розкол у ЄС. Не думаю, що це реально - але ймовірність, на жаль, є. А отже, й ризик поступового ослаблення західної єдності.
На додачу – ескалація у відносинах між США та Китаєм. Пекін, скоріш за все, спробує скористатися глобальною напругою для зміцнення своїх позицій у регіоні. Не факт, що вже у 2026-му виникне конфлікт навколо Тайваню – але загравання Сі Цзіньпіна з темою конфронтації точно триватиме. І не виключено, що він намагатиметься використовувати Тайвань для шантажу Дональда Трампа.
А це все – ще й на тлі виборчої кампанії у США. Багато рішень адміністрації Трампа, які можуть здатися нелогічними з точки зору зовнішньої політики, насправді будуть цілком раціональними з точки зору логіки його особистої боротьби за виживання у владі. Він точно вестиме кампанію під гаслом: "Або республіканці, або імпічмент".
Чи можливий імпічмент? На перший погляд – ні. Демократи можуть узяти більшість у Палаті представників, але навряд чи отримають 67 голосів у Сенаті, необхідних для відсторонення Трампа. Однак навіть сама загроза – вже фактор дестабілізації. Перемога демократів перетворить Трампа на "кульгаву качку" ще до 2028 року, а питання наступника стане болючим не тільки для республіканців, а й для демократів. І це також розхитуватиме ситуацію.
Я не перебільшую, коли кажу: 2026 рік стане роком політичної та економічної невизначеності. І можливих катастроф.