Чисто естетично мені набагато більше подобається бачити на посаді головного управлінця в державі людину, котра виросла на війні, рубалася з росіянами в стрілецьких боях і зухвалих диверсійних місіях.
Сподіваюся, такий психотип все-таки менше буде розраховувати на те, що все скоро "повернеться на круги своя" – тобто, що окрім змагань у різних видах спорту між негідниками, крім безкінечного рішалова, нічого більше у так званому політичному житті країни знову не буде.
Можливо, це і є той прихід військових до влади, про котрий говорили, точніше, його початок. Хтось це прогнозував із наївним оптимізмом, хтось із страхом і ворожістю до України. Але в будь-якому разі, мало хто усвідомлював, як саме це буде.
Я ж вам обіцяв, що парламентські вибори тут точно не будуть головним механізмом. Парламент уже давно нічим не керує.
Деякі з моїх колег навряд чи мають розглядати вибори як головну битву свого майбутнього життя. Взагалі, військові та співробітники спецслужб схильні радше до спецоперацій, в не отого всього.
В будь-якому разі, прихід військових до влади дещо забарився.