У ньому, як і в 2025-му, буде багато хаосу і нелінійності, бо йде гра на багатьох шахових дошках одночасно. Але можуть виникати і світлі плями, які даватимуть надію, що цей рік таки стане визначальним.
Отже, поїхали:
Січень:
- Росія продовжить тактику створення "буферних зон" поблизу кордону, але без вирішальних перемог.
- РФ продовжить удари по критичній інфраструктурі України.
- Україна триматиме лінію фронту, продовжить готувати резерви.
- Адміністрація Трампа почне формувати стратегію тиску на Кремль, орієнтовану на максимальні санкції у разі провалу дипломатії.
Лютий:
- Посилюватимуться бойові зіткнення, особливо до середини місяця.
- Росія може вдатися до чергового застосування так званого "Орєшніка".
- Конгрес США почне розгляд нових санкційних механізмів у відповідь на зрив переговорів та ескалацію.
- Росія вчергове перейде до риторики ядерного залякування.
- Китай вперше публічно попередить РФ про неприйнятність ескалації, що стане фактором стримування.
Березень:
- Росія опиняється перед розвилкою: продовженням "СВО" з ризиком отримати нові санкції та початок компромісних консультацій з Україною.
Три можливі підходи Росії в березні:
1. Почати консультації з Україною, щоб уникнути подальшого санкційного тиску і спаду економіки.
2. Продовжити війну, що збільшить ізоляцію і зростить санкційні потоки від Заходу.
3. Комбінація – часткові тактичні поступки без серйозних зрушень.
- Туреччина, ООН і потенційно Китай включаються як посередники.
- Захід активно готує публічний формат переговорів на квітень.
Квітень:
- Найбільш імовірним є проведення першої офіційної зустрічі делегацій України та РФ за участі посередників.
- Починається робота над основними компонентами можливого припинення активних боїв:
1. обмін полоненими,
2. гуманітарні маршрути,
3. узгодження дат та механізмів деескалації
- Китай публічно пропонує альтернативний "мирний план"
- Ймовірність запуску технічного перемир’я.
Травень:
- Військові операції стають менш масштабними, рух фронту стабілізується.
- Сторони можуть погоджуються на локальну паузу (тимчасове перемир’я на окремих напрямках).
- Україна та партнери розроблять дорожню карту подальших кроків (виведення військ, контроль кордонів, гарантії безпеки).
- Можливе розгортання міжнародної спостережної місії.
- Китай не втручається безпосередньо, але продовжує підтримувати РФ через енергетичну торгівлю.
Червень-серпень:
- Фронт залишається в основному позиційним, зберігається технічне перемир’я без політичної угоди.
- Переговори продовжуються, але без швидкого прогресу щодо фундаментальних питань (Крим, Донбас).
- Західні держави зберігають санкційний тиск як інструмент стримування агресії.
Вересень-жовтень:
- Вибори до Конгресу США (3 листопада) підсилюють політичний тиск на Білий дім.
- Обидві партії – і республіканці, і демократи – виступають за санкційне посилення проти РФ у разі зупинки переговорів.
- Європа підсилює координацію щодо підтримки України та збереження санкційної єдності.
Листопад-грудень:
- Найімовірніше підписання рамкової угоди про припинення активної фази війни, без остаточного рішення всіх питань.
- Війна не завершується повністю, але інтенсивність бойових дій суттєво зменшується.
- Крим і частина Донбасу залишаються предметом відкладених переговорів.
Підсумовуючи, загальні ключові тренди 2026, як видається, полягатимуть у наступних пʼяти пунктах:
1. Економічне виснаження Росії посилить її політичну вразливість та змусить розглядати дипломатичні шляхи до виходу з війни.
2. США та партнери України в Європі готові будуть до посилювання санкційного тиску у разі зриву перемовин, що робить переговорний тиск більш реалістичним, ніж у 2025-му.
3. Китай не буде автоматичним "рятівником" Росії, але буде утримуватися від прямого тиску на Кремль, що створює для РФ дилему між ізоляцією та співпрацею.
4. Переломною точкою для багатьох процесів стане квітень, коли можуть стартувати реальні переговори.
5. Повноцінний мир у 2026 році малоймовірний, але активна фаза війни має всі шанси завершитися умовною угодою до кінця року.