Переговори між США і Україною на вищому рівні у Флориді в неділю, 28 грудня, і реакція Росії на це в понеділок, 29 грудня, засвідчили одночасно і кульмінацію і кризу переговорного процесу щодо завершення російсько-української війни.
Трамп і Зеленський вийшли на переговори у Флориді з різними цілями. Зовні це виглядало як фіналізація узгодження спільного американо-українського мирного плану. Однак, схоже, Президент США хотів дотиснути українського колегу до односторонніх поступок в бік Росії для досягнення швидкого миру в Україні. А Зеленський, навпаки, прагнув переконати Трампа в своїй конструктивності і готовності до гнучких компромісів по Донбасу на американських умовах, але так, щоб і Росія погодилась на компроміси (перемир'я на 60 днів до проведення референдуму про рамкову мирну угоду; обопільне відведення російських і українських військ на Донбасі). А якщо Росія не погодиться, то переконати Трампа в тому, що саме Росія не хоче припинення війни в Україні, і треба тиснути на Кремль.
Але сталося не так, як гадалося, і, з іншого боку, вже майже за звичним сценарієм. Путін перед зустріччю Трампа із Зеленським мав телефонну розмову з Президентом США (майже як в жовтні), і, схоже, що в черговий раз, йому вдалося хоча б частково зазомбувати Трампа. Цілком ймовірно, що і зараз в організації телефонної розмови між Трампом і Путіним спрацював тандем Стів Віткофф – Кирил Дмітрієв.
Однак Трамп не дотиснув Зеленського, як хотіли в Кремлі, хоча і розсипався в компліментах на адресу Путіна. Особливо огидно виглядало, як Трамп розповідав про "щедрість" Путіна по відношенню до України, і як російський диктатор хоче успіху Україну після завершення війни. Ми щоденно бачимо і відчуваємо "щедрість" Путіна в ракетних і дронових ударах по українських містах, по мирних людях, по об’єктах енергетики, внаслідок чого українців позбавляють опалення і електрики, і все це в морозну зиму.
Російські таргани в голові Трампа знов святкували тактичну перемогу. Проте і повністю в інтересах Росії Трамп не зіграв. На українські компроміси Трамп не погодився (хоча вони були майже за американським сценарієм), але і Зеленського не дотиснув на виконання російських ультиматумів. Тобто, за нашою термінологією, і з точки зору наших інтересів, не відбулося ні зради, але і не перемоги (хоча б в дипломатичному сенсі, і з точки зору інтересів Зеленського). Стало очевидним те, про що попереджали багато коментаторів (зокрема і автор цих рядків), що переговорний процес поступово заходить в глухий кут.
Однак Кремлю цього було замало. Треба було підняти ставки. І з’явилася історія про атаку українських безпілотників на резиденцію Путіна на Валдаї. Не буду оцінювати, що там було насправді. Просто зазначу, що атаки українських безпілотників вже неодноразово були і на Москву, і поруч з різними путінськими резиденціями, які ретельно охороняються. І особливого ажіотажу в Росії це не викликало. Але зараз все було інакше. Потрібна була конспірологічна і драматична історія про підступних українців, які агресивно атакують путінський "дім"(це за словами Трампа). Хоча насправді Путін там буває не часто.
Очевидно, що "атака на резиденцію Путіна" – це російська інформаційно-психологічна операція (ІПСО), спрямована особисто на Президента Трампа і на зрив переговорного процесу з формування спільного американо-українського мирного плану. Дуже показово, що РФ повідомила про цю "атаку" із суттєвою затримкою і лише після інформації про другу телефонну розмову між Трампом і Путіним.
Міністр закордонних справ РФ С.Лавров вже заявив, що йдеться про суттєву зміну переговорної позиції Росії. Відзначу, що це відбувається вже не в перший раз. Як тільки позиція Трампа по відношенню до Путіна і Росії стає м’якою і доброзичливою, відразу Росія посилює свої вимоги і ультиматуми до України. Але в Кремлі, схоже, також були дуже занепокоєні, що переговорний процес між Україною і США просунувся занадто далеко, тому його треба було зірвати. Саме тому і відбулася ця російська ІПСО про атаку українців на нібито "дім" Путіна.
На жаль, всі ці російські звинувачення підтвердили припущення, що Росія хоче не припинення війни, а її ескалації. Якась криза в переговорному процесі неминуче мала статися. Війна продовжується не лише на фронті, а й на дипломатичному треку і в інформаційній сфері.