Війна приробила рокам крила, і вони зграєю несуться крізь нас. Торкають: кліпнув, і вже нові люди, інший горизонт, діти – вже не діти.
Велика колись імперія тепер правиться дикунами, ласими до золота та фальшивих почестей. Цілий рік Росія обманювала дикунів, нанизувала обіцянку на обіцянку. Цілий рік увесь світ не помічав війну, а слухав розмови. Далі буде те ж саме.
Замість того, щоб вивчати цю футуристичну війну, в якій постає нова реальність, замість того, щоб ставати фахівцями у коптерах і наземних дронах, у протоколах зв’язку і архітектурі мереж – армія журналістів і коментаторів по світу дивиться до рота дикунам, обсмоктує кожне їх дурнувате слово, шукає в ньому глибинні сенси. Так, ніби від переговорів щось залежить.
А все ж дуже просто. Це – дикуни.
Мене завжди дивувало, як в одних і тих же США страшенне дикунство уживалося з таким чудовим розквітом техніки, права, фінансів. Дивовижним чином буквально за парканами найкращих і найбагатших університетів порпалися бомжі у небувалих для нас кількостях. Малоосвіченим за нашими мірками людом якось вдавалося правити найрозумнішій на світі еліті.
Але от, схоже, дикунство таки прорвало ослаблі паркани.
Як же добре, що ми майже навчилися без них обходитися.
***
Все дуже просто. Путін давно втратив зв’язок з реальністю. Все набагато гірше, ніж ми можемо уявити. Справжній його стан проривається тоді, коли він уперто повторює брехню про Куп’янськ. І на брехню працює уся система РФ, уся країна живе й дихає цією брехнею.
Чи контролює така затуманена людина процеси в своїй країні? Чи робить усвідомлені рішення? Звісно, ні. Тому він штовхатиме свої війська вперед, тратитиме гроші, і його чиновники бігатимуть, щоб профінансувати усі ілюзії.
Найкращий інструмент для прогнозування Путіна – це борода Дугіна, котра своїми усіма фібрами налаштована на божевілля государя, відчуває його найменші нюанси, і перекладає їх на цілком зрозумілі для нас слова. Там у нього все написано. Дугін ще ніколи не схибив.
І все йде до загибелі Левіафана.