Формулювання буде очевидно таким: "Чи підтримуєте ви реалізацію плану, розробленого переговорними групами?". В частині "територій" тоді вірогідно буде включений варіант Віткофа-Дмітрієва з відведенням українських військ і створення демілітаризованорї зони під протекторатом РФ. Референдум за народною ініціативою передбачає збір 3 млн. підписів, і навряд чи цей шлях буде використаний. Закон про референдум треба буде змінювати, щоб питання загальнодержавного значення винести на референдум за ініціативи Президента або ВРУ.
Одночасно з референдумом можуть бути проведені президентські вибори. Це стане частиною виконання Україною побажань американської делегації. Інакше, ми би провели президентські вибори через півроку після війни, після скасування воєнного стану, і можливо одночасно з парламентськими.
В разі суміщення референдуму і президентських виборів основним питанням дебатів стане власне зміст мирного плану. Його вже зараз критикують, і можна очікувати появи альтернативних мирних планів. Їх положення будуть більш привабливими для українців, але малореалістичними для затвердження західними країнами, перш за все США.
Для технічної можливості проведення одночасного референдуму і виборів потрібно буде внести зміни до закону про правовий режим воєнного стану, Виборчого кодексу, уніфікувати терміни і графіки в законах про президентські вибори і про референдум.
Для формування реєстру виборців вірогідно буде запроваджено активну реєстрацію виборців через портал. Це може покращити якість даних про ВПО і біженців. Проте, вибори планується провести під час дії воєнного стану, і тому значна кількість громадян обере опцію залишитися в "тіні" від уваги держави.
Повне і всеохопне припинення вогню на час від парафування мирної угоди і до підведення підсумків виборів і референдуму залишається обов’язковою вимогою запуску електоральних процесів.
Конструкція виглядає досить крихкою, її будуть багато критикувати, і в разі її відхилення альтернативою буде інерційний сценарій – продовження бойових дій з наявними ресурсами і ризиками.