Для тих, хто робить deal з точки зору бізнесу, взагалі – не питання: там цифри додав, там прибрав – і порахував прийнятний варіант прибутків.
Для дипломатів: "якщо все не домовлено – не домовлено нічого" і це, з точки зору професійної дипломатіі – не "10 останніх метрів", а свідчення неправильно обраного шляху й першого драфту (в нашому випадку – суто російські лекала) і неможливість вирішити комплексно питання при хибному підходові, який закладено з самого початку.
Тобто, міжнародні угоди мають базуватися на певних погоджених універсальних правилах і нормах і бути, як мінімум, можливими для реалізації й такими, які встановлюють нові рамки чи зобовʼязання на досить довгий період. При цьому мають бути виписані механізми контролю іх виконання, правила та умови виходу з угод в разі їх порушення та головне – угоди мають укладатися з доброю волею сторін і готовністю іх виконувати.
Якщо при напрацюванні договору про мир, питання зупинки вогню й гарантій безпеки виносяться в самий кінець (тобто не є пріоритетними), тоді це все – не про довготривалий мир, а лише про імітацію дипломатичних переговорів.
Поверніть професііних дипломатів за стіл перемовин! Зі всіх сторін!