Офіс генерального прокурора України перестав публікувати дані щодо кількості зареєстрованих кримінальних проваджень по статті 407, СЗЧ (самовільному залишенні частини) і статті 408, дезертирству.
Сталося це все після того, як у попередній місяць, жовтень, було зафіксовано абсолютний рекорд у реєстрації проваджень по статтям СЗЧ та дезертирство – 21600.
Раніше щомісяця можна було подивитися, скільки повідомлень про ці злочини конвертувалися у відповідні, як прийнято в народі казати, кримінальні справи.
Таблиця 1.20 із загального файлу звітності, котра називалася "Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)", щезла.
Замість неї під цим номером уже іде таблиця "Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку", яка у попередніх випусках звітності йшла зазвичай наступною, відповідно, за номером 1.21.
Окрім кримінальних проваджень по статтях 407 і 408, у тій таблиці було багато інших типів злочинів, що скоюються військовослужбовцями – приміром, порушення правил поводження зі зброєю, халатне ставлення до служби тощо. Але вказані статі складали понад 80% кількості кримінальних проваджень у цьому розділі, тож, видно вирішили прибрати весь розділ.
Так само почистили ту частину звіту, котра стосувався кількості і статтях кримінальних проваджень, котрі розслідує ДБР. Бо саме Державне бюро розслідувань по Кримінально-процесуальному кодексу, має розслідувати дану категорію злочинів.
З початку повномасштабки кількість зареєстрованих правоохоронцями випадків СЗЧ склало понад 300 тисяч.
Погано те, що не чути новин про реальну боротьбу із масовою втечею персоналу з армії. Натомість наявне лише засекречення тих даних, котрі дають змогу уявити масштаби цього явища і вимагати від наших посадовців активної йому протидії.
Приміром, на місці парламенту я б щомісяця запрошував би на (закриті) слухання відповідних посадовців і вимагав би від них звіту про дії по зменшенню СЗЧ. Так само регулярно проводив би РНБО з цих питань.
Ну що ж, принаймні, я можу пообіцяти, що цю тему все одно не лишу, бо це — головна сюжетна лінія нашого виживання як країни, і засекреченням даних тут справі не зарадиш.