Те, про що багато говорили в кулуарах парламенту та в соцмережах (переважно опозиціонери), сталося. Верховна Рада ухвалила державний бюджет на 2026 рік. Чи видно з нього, що він є кошторисом воюючої країни, і хто саме його ухвалював – з цього й почнемо.
Проросійськи-безпринципна коаліція
Однією з головних проблем бюджетного процесу вважалося не те, звідки взяти гроші на всю видаткову його частину. Хоча б тому, що ця проблема нікуди не ділася – її ще доведеться вирішувати, не стільки українській владі, скільки західним партнерам України. Проблема тут, на місці, в урядовому кварталі Києва, була іншою.
Відсутність голосів за бюджетний законопроєкт. Монокоаліція, яка на папері досі існує, в реальному світі уже зникла. І з цим в Офісі Президента, який, звільнившись від Єрмака, залишив звичну схему функціонування владної каруселі, не могли не рахуватися. Довелося добирати голоси "на стороні".
Варіантів тут було кілька. Перший – це звернутися до проукраїнських фракцій, "Європейської Солідарності", "Батьківщини", "Голоса". Але у цьому варіанті влада мусила піти на відчутні поступки, відразу означені опозиціонерами, які вимагали зменшення видатків на "цивільні" чи відверто провладні пункти, зокрема єдиний марафон.
Тож у підсумку був розіграний інший варіант. Свої голоси за бюджет віддали зовсім інші політичні сили (на яких саме умовах – ніхто не знає, крім самих учасників процесу. Втім, тотальна підкилимність – це характерна особливість нинішніх політичних часів). Це, по-перше, колишня фракція ОПЗЖ, яка після заборони зменшилася і переформатувалася у групу "Платформа за життя та мир". По-друге, це так звані навколоолігархічні групи – "Довіра", "Відновлення України" та "За майбутнє". Ну, і, звісно, варто відзначити єдину штрейкбрехерку із проукраїнських сил Тамілу Ташеву ("Голос"), яка зараз працює заступницею постійного представника президента в АР Крим – тож, певно, саме тому сумлінно голосує навіть за ганебні законопроєкти влади, на кшталт 12414 (той самий, що про знищення незалежності НАБУ і САП), що вже говорити про бюджетний законопроєкт.
Тож варто констатувати, що у воюючій країні, у парламенті, який фактично втратив монокоаліцію – формальні 229 депутатів у складі фракції "Слуга народу" це ні про що, бо фактично за бюджет проголосували лише 193 "зелені" депутати – створилася де-факто нова коаліція, за участі антиукраїнської політсили, тієї самої, яка до 2022 року працювала на Москву, та "збірних" із геть безідеологічних персонажів. (Якою є ідеологія такої структури, як, наприклад, "За майбутнє", не згадають зараз навіть ті, хто балотувався від неї на виборах 2019 року). Добре це чи погано – залишаємо на ваш розсуд, шановні читачі. Ми ж ідемо далі.
Бюджет (не)воюючої країни
Опозиційні сили уже назвали цей бюджет не кошторисом воюючої країни. І до певної міри це звинувачення має під собою ґрунт. По-перше, підвищення виплат стосується не військовослужбовців (яким, зі слів екснардепа Ігоря Луценка, нинішні народні обранці нічого не обіцяють мінімум до кінця 2026 року), а самих народних депутатів. Вони з січня отримуватимуть по 200 тисяч гривень щомісяця на різні "службові потреби", на кшталт "утримання приймалень", "роботи з виборцями" і т. ін. Яка зараз, під час більш ніж гарячої фази війни, може бути робота з виборцями і хто ходить у ті приймальні – питання риторичне.
Тим паче, дехто із нардепів – скажімо, формально колишня "слуга народу" Мар’яна Безугла – чесно і безсоромно визнала існування практики "конвертів". Тому, мовляв, треба збільшити виплати депутатам до такого рівня, аби на них ці "конверти" не впливали. (Чи, можливо, їх просто немає кому і з чого видавати – тому "конверти" легалізували і перекинули на усіх нас, платників податків?). Чому подібним чином не вчинити із іншими потенційно корумпованими посадами та професіями – скажімо, лікарями чи учителями – не дуже зрозуміло.
Втім, щодо військових та ж Безугла прямо заявила – на них грошей не вистачить, а от на нардепів якраз, то чом би й ні. Дійсно, певна логіка у цьому є – логіка мародерів, як назвав деяких представників влади інший представник монокоаліції, тобто тієї ж таки влади, Данило Гетманцев.
Можливі питання з боку Заходу
З військовими, до речі, вирішили обійтися "перерозподіленням уже виділених коштів", що неминуче обернеться різноманітними проблемами і тими самими корупційними схемами. І це при тому, що ситуація на фронті загострюється, під загрозою уже Запоріжжя (а це і Дніпровська ГЕС, і величезний промисловий комплекс, починаючи із "Запоріжсталі" та "Дніпроспецсталі" і закінчуючи "Мотор-Січчю"), а в ЗСУ постійно чогось не вистачає – то людей, то озброєння…
І при цьому бюджет-2026 збільшує фінансування чомусь тих силових структур, які працюють не на лінії бойового зіткнення, а в тилу. Що також викликає питання – це бюджет воюючої країни чи бюджет майбутнього авторитаризму, якому потрібні силовики, а не військові?
Та все ж формально головним питанням є навіть не 1,9 трлн грн – це дефіцит бюджету-2026, 18,5% від внутрішнього валового продукту, а 2,079 трлн грн. Це та сума, яку доведеться добрати на покриття видатків у зарубіжних партнерів. І тут ще до кінця не зрозуміло, звідки будуть взяті – і чи будуть взяті взагалі – ці кошти.
І як зарубіжні партнери України подивляться на ці 2 трлн, за умови, що в Україні продовжується фінансування єдиного телемарафону, продовжуються закупівлі нових вагонів для "Укрзалізниці" (яка, як казав одіозний член наглядової ради УЗ Сергій Лещенко, на межі банкрутства)… Словом, може виникнути багато неприємних питань з боку тих, хто зараз фактично забезпечує існування Української держави.
Тож маємо підозру, що держбюджет-2026 невдовзі таки доведеться перекроювати. От тільки навряд чи з цього крою щось та й перепаде військовим – які є єдиною силою, що дозволяє нардепам сидіти у залі на Грушевського і приймати такі кошториси.