Сьогодні Сі Цзіньпін заявив Трампу, що "повернення Тайваню є невідʼємною частиною післявоєнного міжнародного порядку". Це не дипломатична формула, а спроба вписати дії Китаю в канон "історичної справедливості" та підмінити історію власною версією міжнародних норм (нічого не нагадує?)
Пекін прагне не домовлятися, а завершувати "історичний цикл". У цій логіці Тайвань – навіть не тема переговорів, а "невідкладна частина" майбутнього, який Китай хоче оформити на власних умовах.
В той час, коли американська політика виходить з коротких циклів, китайська – з тривалих і історичних. І кожна нерішучість Заходу лише пришвидшує у Пекіні відчуття, що сприятливий момент от-от настане.
І поки останніми роками ми шукаємо спосіб, хто може вплинути на Росію, тінь можливого протистояння довкола Тайваню стає все чорнішою. А потенційні "винагороди", які путін вже отримав в результаті агресії проти України, дають ще більше мотивації тим, хто відчуватиме силу вирішувати будь-які конфлікти військовим шляхом.
Сигнал Сі – це ще не оголошення операції. Але це нагадування, що Китай більше не приховує своїх стратегічних намірів. І що світ, який відтягує правильні рішення щодо однієї кризи, ризикує вступити в епоху іншої – ще більш масштабнішої.