Вже очевидно, що справа буде дуже резонансною. Головний суспільно-політичний виклик цієї справи полягає в тому, щоб знайти прийнятний баланс між необхідністю повноцінного розслідування цієї справи з подальшим розглядом її в суді, і збереженням хоча б відносної внутрішньополітичної стабільності в умовах повномасштабної війни (щоб уникнути некерованої політичної кризи під час війни). Власне про це мають пам’ятати в першу чергу і у владі, і в опозиції, і в НАБУ.
Влада не має заважати розслідуванню і не починати війну проти НАБУ. Інакше проблем буде ще більше. Зокрема це стосується і міжнародної репутації України, а також наших відносин з партнерами. Схоже, що в Офісі президента це розуміють. У всякому разі президент Зеленський у вечірньому зверненні заявив, що підтримує розслідування НАБУ і САП щодо корупції в енергетиці. Звісно, що ця справа є величезним політичним ризиком і міною сповільненої дії для президента. Але зараз головний виклик і для нього і для всієї країни – це війна.
Для опозиції існує велика спокуса розпочати масштабну атаку на президента. В мирних умовах мабуть так воно б і було. Але в умовах повномасштабної війни з росією починати внутрішню політичну війну – це ризик гострої внутрішньополітичної кризи, яка може значно послабити державу під час війни, а в найгіршому варіанті призвести і до військової поразки.
Ризик внутрішньої дестабілізації мають розуміти і в НАБУ. Власне, йдеться про загальносуспільний інтерес під час війни. Є ще одна проблема, про яку не мають забувати в НАБУ, – як не повторити помилки, які були у їх попередників. Гучний початок справи ще не гарантує її успішного завершення. Нагадую про так звану "бурштинову справу". Тоді все також починалось бурхливо і яскраво – спецагентка Катерина, спецоперація з наданням і отриманням хабаря, коли використовувалися таємні аудіо- та відеозаписи. ФБР в тій справі теж фігурувало (працівник ФБР представляв фіктивну іноземну компанію в оборудках з народними депутатами України). А закінчилось все розвалом справи в судах, зокрема і тому, що використовувались методи збору інформації, які суд не визнав процесуально законними.
Враховуючи специфіку нашого процесуального законодавства, ця справа може затягнутися на роки (зокрема, враховуючи і її масштаби). Те, що відбувається зараз, це лише зав’язка і прелюдія тривалого кримінально-політичного серіалу, який періодично буде нагадувати про себе.
Один з найближчих епізодів цього серіалу – політична доля Галущенка. Якщо він отримає підозру від НАБУ, тоді неминуче виникне питання про те, чи він може перебувати на посаді міністра, тим більше на посаді міністра юстиції. Правовий конфлікт інтересів в даному випадку є очевидним. А є ще етичні і політичні протиріччя. Найкращий варіант розв’язання цієї проблеми – добровільна відставка Галущенка з посади міністра юстиції. Якщо ні, то Кабмін має відсторонити Галущенка від виконання обов’язків міністра як мінімум на час розслідування. Однак, скажу вкрай цинічно, з політтехнологічної точки зору цей токсичний баласт краще скинути з урядового борту.
Щодо Міндіча, то, схоже, він буде переховуватись за кордоном. З’явиться ще один "біженець", який ховається від правосуддя за кордоном. Не перший, і, мабуть, далеко не останній. І це ще одна правова проблема на майбутнє.
А в цілому ця справа стане ще одним випробуванням для країни, для відповідних державних структур, для політиків, для антикорупційних інституцій і процесуального законодавства, та й для суспільства.