Ще рік тому Трамп обіцяв "повернути велич".
Сьогодні ліві в Нью-Йорку обіцяють "повернення справедливості".
І те, і інше – крайні точки, зручні для кампаній, але фатальні для суспільства.
Бо пропозиція лежить у площині чистого популізму.
Колишні закони демократії тепер працюють за принципом емоційних гойдалок.
Такий запит часу: у гонитві за софітами та лайками на перше місце виходять не ідеї, а "психологічні гачки".
І головна мотивація виборця – "покарати не тих".
Лише 20% американців сьогодні довіряють уряду – рекордно низький показник.
Демократи знецінили слово "цінності", республіканці – "традиції".
А поміркований центр – як завжди – між двома обіцянками "зробити все по-новому".
Цей вірус давно поширився і на Європу.
Італія знову шукає "сильну руку".
Франція мріє, щоб держава все пробачила і все забезпечила.
Німеччина сперечається сама з собою: кого боятися більше – правих чи рахунків за опалення.
Континент, який колись винайшов "зваженість" тепер тренується у політичному кросфіті.
Популізм став універсальною мовою демократій.
Головне – говорити голосно, бажано з пафосом, і не надто вникати в деталі.
Ми це теж проходили у 2019-му.
Але після війни зранене й виснажене суспільство знову захоче простих рішень і швидких результатів.
Питання лише, хто перший це зрозуміє: розумні – щоб попередити, чи хитрі – щоб скористатись?