Само собою, відновлення неможливе без серйозної фінансової підтримки. Проте самоорганізація людей і відповідальність місцевої влади відіграють значну роль. Детальніше – у публікації RegioNews.
Електрики по ситуації
Увагу заслуговує досвід Дар'ївської територіальної громади (ТГ) Херсонської області, що за кілька кілометрів від лінії фронту. Великою складністю громади, крім регулярних обстрілів, сьогодні є нестача молоді. З 14 тис. жителів у ТГ проживає трохи більше 4 тис., з яких 80% – це пенсіонери. Відповідно робочих рук у громаді гостро не вистачає, а місцевій владі доводиться докладати більше зусиль з підтримки людей. Тривалий час громада страждала через перебої з електропостачанням, поки в населених пунктах не були створені групи відновлення з числа місцевих жителів, які почали самостійно ремонтувати обірвані лінії електропередач на волонтерських засадах. Про це RegioNews розповів начальник військової адміністрації (ВА) Дар'ївської громади Анатолій Дідур.
Він зазначив, що через обстріли й нестачу кадрів працівники обленерго не могли оперативно займатися відновлювальними роботами, і на ремонт пошкоджених електромереж в деяких селах треба було чекати тиждень-два. Тому очільник громади запропонував жителям також долучитися до роботи. Чоловік зізнається, що люди спочатку без ентузіазму поставилися до його пропозиції, оскільки електрики за свою роботу отримують зарплату, тоді як жителям пропонувалося працювати безкоштовно.
"Але я спробував донести до людей, що електриків не вистачає, і що оперативне відновлення електропостачання – в інтересах самих жителів. У результаті, люди погодилися сприяти", – розповів Анатолій Дідур.
За його словами, в кожному населеному пункті була зібрана група жителів, кожну з яких фахівці обленерго навчили, як ремонтувати пошкоджені дроти електромереж. При цьому весь процес ремонтних робіт експерти обленерго контролювали дистанційно і консультували людей.
Схожий підхід був реалізований у селах Лимани й Лупареве Галицинівської ТГ Миколаївської області, що з лютого 2022-го більш ніж півроку перебували в сірій зоні. Староста Наталія Панашій, про яку ми вже розповідали, повідомила, що з початком повномасштабної війни обстрілами регулярно перебивало лінії електромереж у населених пунктах. Тоді старостат організував бригаду швидкого реагування з відновлення електроенергії, якій придумали назву "Лиманиобленерго". У бригаду входили місцеві жителі, які мали досвід роботи в обленерго Миколаєва. Впродовж чотирьох місяців, каже Наталія Панашій, працівники бригади на волонтерських засадах практично щодня ризикували й лагодили перебиті дроти, оскільки обстріли були регулярними. Водночас інші жителі допомагали електрикам фінансово, наприклад, придбали для них драбину, яка давала змогу дістатися до самого верху електроопори.
В іншому випадку місцеві жителі врятували від знищення трансформатор центральної підстанції, куди цієї весни вночі прилетів дрон. Люди збіглися на пожежу, а один з електриків з інвалідністю, ризикуючи, накинув ковдру на палаючий трансформатор, тоді як інші жителі допомогли гасити вогонь. В результаті пошкодження не були значними, і електропостачання в селах відновили через 10 годин.
Акцент на відкритість
Крім самоорганізації жителів, найважливішим фактором є позиція місцевої влади – наскільки активно вона діє в інтересах населення. Анатолій Дідур вважає, що найважливішим аспектом у його роботі є комунікація з населенням, необхідність доносити людям правду.
"Саме в цьому наш плюс, що ми озвучуємо правду людям, навіть якщо вона не дуже приємна. Правда дає результат: люди бачать, яка є проблема і як її вирішувати", – зазначив він.
Оскільки особиста зустріч з жителями в умовах щоденних обстрілів у громаді небезпечна, більшу частину інформації місцева влада доносить жителям через соцмережі, а також розміщує на офіційному сайті. Нещодавно в тестовому режимі місцева адміністрація почала використовувати формат відеоконференції, на якій були присутні всі представники влади і служб ТГ. Кожен із жителів громади, в якій би точці країни і світу він в цей момент не перебував, міг задати будь-яке питання з життя громади.
"У режимі живого спілкування по кожній людині відразу ж вирішували її проблему або направляли у відділ, який зможе її вирішити. У прямому ефірі керівник відділу давав свій номер телефону, люди його записували, і після зустрічі набирали і вже отримували повну відповідь на своє конкретне запитання. А питань було дуже багато: по загиблим хлопцям, по зниклим безвісти, по програмам підтримки населення. Кожного розбирали по прізвищу: отримувала людина допомогу чи ні, якщо ні – чому", – розповів Анатолій Дідур.
Він підкреслив, що ніхто з його підлеглих не отримував заготовлені запитання від жителів, оскільки якісь запитання для органів місцевого самоврядування могли бути незручними. Але в цьому був і свій плюс, вважає він, оскільки жителі могли переконатися, що місцева влада має відповіді на всі запитання навіть незручні. Конференцію так і назвали "Діалог: зручні та незручні запитання". Анатолій Дідур каже, що тепер кожного місяця в громаді проводитимуть подібні відеоконференції. Він визнав, що для влади це додаткова робота, проте для людей такий формат дає можливість зворотного зв'язку і розуміння, що вони не кинуті. Начальник ВА вважає, що завдання місцевої влади – зберегти жителів, повернути тих, хто виїхав, робити все заради підтримки, навіть якщо результат буде через п'ять-десять років.
"Розвиток громади залежить від того, чи будуть у нас люди, і чи буде громада мати шанс на існування", – підкреслив начальник ВА, додавши, що номер його мобільного телефону є у всіх жителів громади, і кожен може його набрати. Варто зазначити, що минулого року президент України Володимир Зеленський відзначив Анатолія Дідура орденом "За заслуги" III ступеня за його внесок у відновлення Дар'ївської громади.
Про необхідність всебічної підтримки земляків говорить і Наталія Панашій. З початку повномасштабних військових дій староста, попри масштабні обстріли, не виїжджала з села, а члени її сім'ї проходили службу в Нацгвардії та Нацполіції, були в гарячих точках. Жінка зазначає, що перебуває на зв'язку зі своїми земляками 24/7. Для кращого контролю роботи старостата вона ініціювала створення комітетів контролю з числа односельців. Лимани і Лупареве були умовно поділені на три округи, в яких місцеві жителі голосуванням обрали свого представника. Дані представники завжди присутні на всіх зустрічах сільської адміністрації з благодійними організаціями, аби мати можливість краще донести потреби свого округу й контролювати роботу адміністрації.
Також старостат відпрацював оперативний механізм підтримки мешканців у разі обстрілів. Під час одного з масованих нальотів БПЛА в селі було пошкоджено півсотні будинків. Наталія Панашій каже, що сільська адміністрація негайно зібрала свою вже злагоджену команду з "соціальників" та волонтерів, паралельно звернулася до організацій, які могли надати допомогу. Одразу на місце була викликана поліція, а всіх жителів, чиє житло постраждало, запросили взяти з собою необхідний пакет документів і зібратися в певному місці, щоб поліцейські могли оперативно всіх опитати, а не їздити по подвір’ях. Одночасно на місце були запрошені психологи, оскільки багато хто з постраждалих перебував в пригніченому стані 1 потребував підтримки.
Староста також відзначає високу необхідність доносити жителям правду про будь-яку ситуацію в населених пунктах.
"Мої односельці знають, що вся інформація з важливих питань в результаті буде опублікована, і що вона є правдивою, оскільки всі публікації можна перевірити. Потрібно постійно звітувати про виконану і заплановану роботу. Якщо цього не робити, довіри не буде", – зазначила вона.
Коли майбутнє земляків – у пріоритеті
Випадок самовідданої роботи місцевої влади також можна спостерігати на прикладі села Партизанське Первомайської громади Миколаївської області. Місцевий старостат, попри величезні руйнування населеного пункту, який впродовж багатьох місяців перебував на лінії фронту, зумів створити для дітей можливість розвиватися і вчитися. Староста Раїса Шульга розповіла нашим журналістам, що їй було боляче дивитися на деградацію дітей, які не знали елементарних речей із математики та літератури: у шостому класі частина дітей не могла рахувати, та багато хто не чув про Тараса Шевченка. До того ж, через великі руйнування волонтери, які приїжджали до села, не могли повноцінно допомагати дітям розвиватися, оскільки для цього не було приміщення.
Спочатку староста виділяла для дітей свій робочий кабінет, але це був не вихід. Тоді разом із чоловіком і вузьким колом однодумців Раїса Шульга вирішила побудувати в селі молодіжний простір – будівлю з кількома приміщеннями. Спочатку в ідею практично ніхто з місцевих жителів і адміністрації громади не вірив, оскільки для будівництва не вистачало ресурсів. Проте староста почала активно задіяти благодійні організації та волонтерів, навіть вклала в роботи частину власних грошей. В результаті, впродовж року будівля була збудована. Звичайно, поки в ній не можна організувати повноцінний навчальний процес, оскільки поруч немає укриття, проте сільські діти, каже староста, хоча б можуть збиратися, спілкуватися одне з одним і проходити навчальні програми, що сприятливо позначиться на їхньому розвитку і соціалізації. Також наявність вільного приміщення дасть змогу волонтерам і благодійникам частіше приїздити до села і надавати підтримку.
"Не можу бачити, як діти як безпритульні бігають і зовсім не розвиваються. Не таким має бути дитинство", – підсумувала Раїса Шульга.
Безперервні російські удари по вітчизняній енергосистемі ризикують призвести до тяжких наслідків цієї зими. І це викликає обґрунтовану тривогу в більшості громадян. Але не варто забувати, що навіть найважчі руйнування можна подолати, за умови, що громадяни будуть готові до взаємодії, а влада діятиме виключно в інтересах людей. Те, що це цілком можливо, демонструє життя наших співвітчизників у прифронтових регіонах. І не виключено, що отриманий досвід надалі стане кроком на шляху у розвитку українського суспільства.