На мій погляд, головна причина – у тому, що американці мають переконливі докази (ймовірно – супутникове стеження) успіхів української ракетно-дронової програми. Незважаючи на те, як про неї пишуть штатні та позаштатні "зрадофіли", я давно стверджував і продовжую стверджувати: постачати серйозне озброєння почнуть тоді, коли побачать, що Україна здатна сама виробляти зброю.
Річ не у "гарних очах", а в прагненні взяти війну під контроль і не допустити, щоб Україна самостійно визначала темп і масштаби так званої "ескалації". Росія для Заходу завжди була пріоритетом – і це впливало на всі рішення. Саме тому Україну неодноразово тиснули й вимагали знищувати залишки власних ракет, наприклад типу SCUD, і піднімали істерику навколо спроб відновити власне виробництво після 2014 року.
Перші удари по нафтопереробним заводам минулого року викликали істерику у США, бо Україна продемонструвала суб’єктність: вона почала сама визначати, куди й коли бити, а не чекати постачань у вигляді дрібних партій зброї з численними перервами.
Цю цинічну, але прагматичну логіку коротко окреслив Кісінджер у 2023 році, коли, відступивши від попередньої позиції, він заявив, що прийняття України до НАТО варто розглядати з огляду на контроль та стабільність у Європі – щоб не допустити остаточного розгрому Росії. Така зміна риторики співпала з першими помітними успіхами – зокрема Харківською операцією – і, можливо, була викликана усвідомленням того, що подальше послаблення Росії може призвести до непередбачуваних наслідків.
Станом на зараз Україна значно розширила радіус своїх ударів по Росії – більше, ніж це уявляв собі Кісінджер. Він не враховував можливості створення зброї не лише західного зразка; це робить Україну серйозною військовою силою в євразійському просторі, з якою доводиться рахуватися й США. А краще спробувати контролювати, бо вдруге фокус із роззброєнням України під прикриттям красивих заяв вже не вийде.
Інший аспект "метушні" американців, на мою думку, пов’язаний із тим, що масштабування ракетного виробництва в Україні, спільно з ЄС, збільшує оборонну автономію Європи від США. Американці неохоче продають таку техніку в ЄС; виникає можливість побудувати незалежну європейську систему – під контролем ЄС або України. Ось над чим дійсно варто пометушитися.