Буквально вчора мені зателефонували журналісти з-за кордону з проханням прокоментувати цю тему. Моя позиція залишається незмінною: жодних виборів в Україні не буде до завершення воєнного стану. А він, нагадаю, може тривати довше, ніж навіть потенційне перемир’я. Усі ці чутки радше схожі на традиційний політичний "розвод", який відбувається в Україні щопівроку.
Втім, якщо виборча тема знову актуалізується, то ось моя аналітична оцінка й відповіді на ключові запитання.
Які вибори пройдуть першими?
Передусім варто визначити, які саме вибори можуть відбутись першими: президентські, парламентські чи місцеві. Сценарій одночасного проведення всіх трьох кампаній виглядає малоймовірним – це надзвичайно складне завдання навіть у мирний час. А в умовах післявоєнного часу – ще більше.
Імовірніше за все, спочатку відбудуться місцеві та парламентські вибори, а вже згодом – президентські. Така послідовність була б цікава нинішній владі, оскільки дозволила завести у парламент та місцеві органи свої фракції. Хоча не можна повністю виключати і зворотний порядок. Ключову роль гратиме політична конфігурація та підсумки війни (наприклад, лінія "22 року" та "кордони 91 року" можуть кардинально змінити баланс сприйняття чи несприйняття діючої влади) і від головної інтриги на прізвище "Залужний".
Чи братиме участь Залужний?
Головна інтрига майбутніх перегонів — чи піде у велику політику екс-головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Його рейтинг залишається високим, як і рівень довіри. На мій погляд, він вже встиг перетворитися на політичний міф, може навіть частиною українського епосу. А з "політичним міфом" усім умовним "політикам", які зараз при владі або в опозиції, важко буде змагатися. Українцям подобаються вибори, але загалом не подобаються "політики". Так собі парадокс, але він є. Його потенційне повернення з Лондона в публічну політику може радикально змінити розклад сил – як у президентських, так і в парламентських перегонах. Але як – це все залежатиме від багатьох чинників і в першу чергу від підсумків закінчення війни. Однак малоймовірно, що Залужний публічно озвучить свою політичну позицію до завершення війни. Хоча неозброєним оком можна побачити, що певна робота з підтримки його впізнаваності все ж таки ведеться.
Хто може пройти до наступного парламенту?
Оцінювати рейтинги партій у нинішніх умовах – надзвичайно складно. Соціологія воєнного часу часто викривлена: багато тем табуйовані, частина виборців за кордоном, суспільні настрої нестабільні. Більше того, параметри миру (яким буде мир, на яких умовах, з якими втратами) матимуть прямий вплив на електоральну поведінку. Та навіть попри це вже зараз можна окреслити умовну виборчу трійку, яка має високі шанси пройти до парламенту:
• Партія президента / "партія Зеленського"
Очевидно, що влада зберігає ресурси, інституційний вплив і свою електоральну нішу. Ймовірно, політсила зазнає ребрендингу – йтиметься не про "Слугу народу", а про умовну "партію Зеленського", де набиратимуть "нові обличчя" без токсичних. За рахунок впливу над виконавчою владою та інформаційними ресурсами, ця сила точно буде серед фаворитів наступних виборів. Але майбутнє цієї політичної сили напряму залежить від підсумків війни, особистого рейтингу Зеленського та від черговості виборів.
• "Європейська Солідарність" Порошенка
Партія має стабільний електорат, активно критикує дії влади. Станом на сьогодні політсила впевнено долає прохідний бар’єр. Має чітке позиціонування, структуровану партійну та медійну структуру, активну фракцію.
• Партія Юлії Тимошенко ("Батьківщина")
Юлія Тимошенко активна у своїх традиційних нішах – соціальних, по таких чутливих темах: реабілітація військових, пенсійні питання, захист персональних даних, розслідування зловживань в енергетиці тощо. Наприклад, зараз "Батьківщина" активно мобілізує своїх прихильників навколо законопроектів 13704 та 13705, які стосуються питання лікування та протезування поранених військових, критикуючи проект від влади, у якому відсутній принцип повного фінансування програм реабілітації військових за рахунок державного бюджету.
У партії є структура, стабільний рейтинг, команда й чітка політична позиція. Благо влада дає багато приводів активно себе критикувати. Плюс на Тимошенко працюватиме демографія – питома вага людей серед виборців похилого віку зросла.
Яку роль відіграватимуть військові?
Вважаю, що служба в армії має стати важливим цензом доступу до політики, особливо для чоловіків. Україні потрібна модель, близька до ізраїльської: якщо ти хочеш ухвалювати рішення в оборонній, безпековій чи державній політиці – маєш сам пройти шлях захисту країни або через службу в армії. І це стосується не тільки законодавчої, але й у першу чергу виконавчої влади на всіх рівнях.
Очікую, що в наступному парламенті буде чимало представників армії: частина військових буде впливати на прийняття рішень через парламент, частина – як члени уряду.
Теми сильної армії, безпеки та відновлення зруйнованих об’єктів інфраструктури, вірогідно, стануть головними у передвиборчих програмах політсил, оскільки це буде фундаментом побудови держави, де армія, спецслужби, власний ВПК будуть кістяком існування держави. Є безпека – є все інше. У тому числі економіка. Але які саме умовні партії у цій ніші будуть присутні – важко сказати, оскільки тут все знову впирається у фактор Залужного.