Все, що ми бачимо сьогодні – це чергова спроба, на свій манер переграти Карибську кризу. Тільки замість США і Куби є Україна, Білорусь та Європа, яка має злякатися і здатися. Повторюся, це чергова спроба. Не перша і не остання.
Для того, щоб краще зрозуміти логіку Путіна і його "карибські мухи" ми маємо дати відповідь на питання, чому сталося повномасштабне вторгнення в 2022 році. І відповідь "щоб захопити всю Україну" – дуже примітивізує все. Головних цілей було три (я вже писав про це неодноразово, але ще раз повторю):
Всі три цілі неможливо досягти, як би не закінчилася війна. І нинішнє загострення ситуації з Європою – це не лише психіатрія та комплекси Путіна. Це бажання спробувати повернути історію назад, завдяки слабкості Європи повернути собі статус третього полюсу.
А тепер трохи про перспективи.
1. Ми живемо в світі, коли горизонт планування Путіна та Трампа не перевищує півроку. Більш-менш розумні прогнози можна робити на півроку і пробувати ще заглянути на наступні півроку. Це дуже ускладнює роботу аналітиків і піднімає ставки коспірологів-песимістів (війна буде вічною, а якщо навіть підпишуть мир, то це ненадовго) та конспірологів хайпожерів (існує світова змова і все вже давно вирішено, бо наше життя – це давно прописаний сценарій).
2. Логіка Путіна – це логіка домовленостей в Анкориджі, де, на мою думку, було домовлено про те, що Трамп тисне на Україну про вихід з Донбасу, допомагає зняти санкції і отримує російські рідкоземи (це якщо дуууууже спрощено і Трамп дуже наївний, коли вірить в те, що так просто йому віддадуть рідкоземи).
Рідкоземи – це головний козир в колоді Путіна. Власні технології застарілі, а от спробувати розторгуватися між Китаєм , який не хоче, щоб сюди зайшли американці, та США, які дуже хочуть зайти, можна. Правда, водити обох за ніс безкінечно довго неможливо. І тут ми маємо памʼятати одну річ у Путіна є два варіанти: або внтдомовляється з США про диверсифікацію своєї економіки, або за рік-два перетворюється із технологічного в політичного васала КНР.
3. Путін сильно залежний від своєї проактивноі меншості (близко 25% дорослого населення), яке хоче знищення України. Як проміжковий варіант, який дозволить заткнути рот цій активній меншості, може бути три речі:
4. Атаки Путіна на Європу, по-перше, не узгоджені з Китаєм, хоча й вигідні Китаю на цьому етапі. Путін не збирається робити ніяких наземних операцій і вважає, що за півроку Європа, яка є слабкою, сама погодиться на зняття санкцій. Це головний розрахунок Путіна. Ніякого плана Б чи В не існує. Це дуже нагадує 2023 рік і розповіді, як Європа замерзне.
Чи можуть в росіян зʼявитися плани "Б"? Ми не можемо це виключати, бо ситуація динамічно розвивається. Але станом на зараз розрахунок виключно на блеф. І навіть збиття російського літака, який залітає на територію ЄС не призведе ні до чого.
5. Все, що зараз відбувається поки влаштовує США. Вашингтон вважає, що нинішня ескалація зробить Європу ще більш поступливою. З іншої сторони, США прекрасно розуміють, що будь-які удари безпілотників по території ЄС змусять їх втрутився в ситуацію. І останні дописи Трампа про Україну, які вже дехто охрестив "розворотом", насправді є таким собі попередженням: "не випробовуйте нас". США буде закривати очі на безпілотники над ЄС, поки вони не підривають нічого.
6. Китай також дивиться на все це зі сторони, очікуючи, коли нарешті їх попросять втрутитися і натиснути на РФ. КНР має свою червону лінію: не допустити передачі родкоземів США, але все ж, головна історія для Китаю зараз – очікування. За логікою Пекіна, їх мають покликати заспокоїти Путіна. І тоді настане зоряний час КНР.