Бо з однієї сторони є розуміння, що терористи погрузли в Україні, з іншої – є ризик, що невеликі загони "зелених чоловічків" зʼявляться "неочікувано" в країнах Балтики, наприклад, а "неопізнані дрони" завтра спокійно літатимуть над Берліном. Для цього великих сил не треба. Головне – посіяти паніку і спровокувати протести, що, мовляв, досить допомагати Україні, давайте хоч свої кордони захистимо. Ну, і підірвати авторитет НАТО – це вже вершина будь-якої гібридної спецоперації Москви, якою та марить.
Російський посол у Франції Мєшков відкрито пригрозив НАТО: "Це буде війна. Якщо НАТО зібʼє російський літак, це означатиме початок воєнного конфлікту".
У москви – невелике вікно можливостей для маніпуляцій – до 2029-го року, поки НАТО не перегляне всі протоколи безпеки (триває робота), не скоординує дії союзників і не наростить військовий потенціал, який вони вбивали самі ж протягом останніх трьох десятиріч. Але і РФ хоче переозброїтись до 2030-го. Питання, хто встигне першим. І у кого будуть на це гроші.
Я ж повʼязую активізацію Москви саме зараз з активною підготовкою зустрічі СІ та Трампа, яка має відбутися за кілька тижнів. "І мене, і мене візьміть, – волає путін зі своєї пісочниці. – Інакше я потрощу на зло усім все, що потрапить під руку". Істерика, тупа істерика. Але все ще з нерозумінням більшості демократій, як її не просто зупинити, але й клінічно вилікувати.