Відомий журналіст і письменник Володимир Миленко, який працював у провідних спортивних виданнях України – журнал "Футбол", сайти football.ua, ua-football.com, – анонсував появу нової книжки. Вона присвячена темі, яка сама по собі, в глобальному смислі, поки що не має великої популярності на книжковому ринку – український футбол. Якщо ж говорити про конкретну тему – це взагалі розповідь про перший рік незалежного українського футболу. Автор розповів RegioNews про цю книжку, яка називається "1992. Як починався український футбол".
– Давайте почнемо із загального. Як і коли почалася ваша літературна творчість?
– Це було рівно 10 років тому, 2015-го. Я тоді працював заступником головного редактора одного із провідних українських футбольних сайтів. До головного протистояння року, матчу між "Барселоною" і "Реалом", ми зробили серію матеріалів про видатні попередні зустрічі цих команд. Половину всіх матеріалів, а їх було понад 30, зробив я сам.
А потім, так склалося, що до мене в руки потрапила книжка мого колишнього начальника, якого я можу назвати одним із своїх учителів – головного редактора журналу "Футбол" Артема Франкова. Його праця була присвячена усім матчам між українськими грандами, "Динамо" і "Шахтарем". Я тоді подумав – а чому б мені не зробити таке саме, тільки про грандів іспанських? Почав шукати інформацію, почав писати. Так 2016 року з’явилася на світ моя перша книжка – "Повна історія Ель Класіко".
Далі були інші, не тільки футбольні, не тільки спортивні – я писав про американську астронавтику і американські ж президентські вибори, написав художню повість про людину і футбол у її житті… Словом, було багато цікавого. Уже вийшло більше 10 моїх книжок.
– Починали ви із зарубіжних тем, активно займалися ними. Як прийшли до українського футболу?
– Тут свою роль відіграв ювілей. У травні 2024 року виповнювалося 15 років з того дня, як український клуб, представник незалежної України (донецький "Шахтар") виграв європейський трофей – Кубок УЄФА. То була велика, грандіозна, унікальна подія. Але справа була не тільки в ній.
По-перше, у тому європейському сезоні уперше (і поки що востаннє) українські клуби зустрілися між собою у міжнародних турнірах. Причому це сталося двічі протягом одного турніру. Для того, щоб було зрозуміло грандіозність цієї події, я наголошу – такі зустрічі, згідно із регламентами змагань УЄФА, можливі тільки на вирішальних стадіях турнірів, навесні. Тобто дві українські дуелі у Кубку УЄФА – спочатку "Металіст"-"Динамо", а потім, у півфіналі турніру, за крок до трофею, "Динамо"-"Шахтар" – означали, що у нас тоді було щонайменше три клуби реально європейського рівня. Зараз таке уявити просто нереально.
Крім того, в українському футболі тоді сталося багато цікавих, унікальних навіть подій. Наприклад, дебютант найвищого дивізіону, Прем’єр-ліги, "Львів", у першому ж турі обіграв чинного чемпіона, "Шахтар". А наприкінці сезону Кубок України сенсаційно виграла полтавська "Ворскла". Усе це і підштовхнуло мене до думки про те, що непогано було б написати книжку про той славетний, легендарний і вже трохи підзабутий період. Так минулого року з’явилася на світ книжка "2008/09. Головний сезон українського футболу".
– 1992 рік – це часи, коли не було ще жодного інтернету. Де, як ви збирали матеріал для нової книжки?
– Це дійсно проблема. З одного боку. З іншого – якщо знайти підшивки спортивних видань того часу, то ти отримуєш значно більше, ніж стрічку новин інтернет-сайту. Ти отримуєш картину в цілому. І можеш роздивлятися її, як величезне панно, вибираючи з неї деталі, підсвічуючи ті чи інші моменти.
Підшивки я купив. Якісь в електронному вигляді, відскановані, якісь – у паперовому. Крім того, на різних сайтах знайшов (десь безкоштовно, десь за гроші) відскановані футбольні видання, довідники того часу. Крупинки, як золото у породі, віднаходив у пізніших інтерв’ю учасників. Ну, і сам спілкувався з деякими учасниками тих подій.
Причому це були не футболісти, але можна сказати, що інформації я отримав навіть більше. Наприклад, про те, де відбувся найперший матч в історії незалежного футболу, в першій половині лютого 1992 року. Це маленький населений пункт на Закарпатті, у передгір’ї, куди матч першого раунду першого Кубка України занесло, в принципі, випадково. І з тих часів інформація багато разів перекручувалася, плуталася – а мені вдалося докопатися до істини.
– Що, які події з того часу вас вразили під час роботи над матеріалом найбільше?
– Тут можна розповісти і про плюси, і про мінуси. Почнемо з мінусів. У ті роки, конкретно в 1992-му і трохи пізніше, Україна втратила понад 10 провідних своїх футболістів, які почали грати за збірну Росії. Причому навіть такі гравці, як Андрій Канчельскіс – який народився на Кіровоградщині, грав за українські клуби, "Динамо" і "Шахтар", з Донецька поїхав прямісінько в Англію. Тобто до Росії взагалі не мав жодного відношення. Але – став футбольним росіянином.
Я намагався зрозуміти в процесі роботи, як так сталося. Мені здається, що причиною такого була або недбала робота тодішніх футбольних чиновників України, або мав місце саботаж. Простіше кажучи – не особливо вони і старалися заграти їх за новостворену збірну України. А якою була причина – чи не хотіли, чи їх "стимулювали" з-за поребрика, це залишається відкритим.
Є й інші приклади, наприклад, така знахідка, якою я, чесно скажу, пишаюся. Так, я знайшов інформацію про те, що восени 1991 року, уже після проголошення незалежності Верховною Радою, але до референдуму 1 грудня – в Україні на одному із футбольних турнірів, не дорослих, звісно, а підліткових, для 15-річних хлопців, відбувся унікальний поєдинок. Це був матч, вдумайтеся – між збірними України та СРСР! Здається, це єдиний такий поєдинок в історії. І наші хлопці, дехто з яких доріс до серйозних успіхів у дорослому футболі, його виграли.
От заради того, аби люди згадали чи взагалі дізналися про ті події – я і вирішив написати цю книжку, по суті, літопис майже втраченої нашої футбольної історії.
– Початок 90-х – це час, який уже серйозно відрізняється від нинішнього (і мова не тільки про війну, навіть побутові, політичні, культурні реалії змінилися). Не хотіли ви згадати про це у книжці?
– Хотів. І згадав. Звісно, тема "1992" – це футбол, і з цим нічого не поробиш. Тому в процесі роботи я придумав, як зробити так, щоб розповісти і про інші події того періоду, які мали місце в Україні.
Це буде десяток тематичних блоків-вставок, які розкидані по книжці. Тут читачі – ті, які не застали 1991-й – дізнаються, наприклад, як пройшли перші вибори президента України і референдум за незалежність. Я розповім про те, яка валюта ходила тоді в Україні, яким був курс цієї валюти до долара.
Звісно, не омину і культурне життя, згадаю про музичні фестивалі, про ті рідкісні кінофільми, які знімали і випускали в прокат (чи те, що називалося прокатом). Згадаю про людей – ну бо як можна не згадати, що саме тоді, 1992 року, свою першу роль в кіно зіграла одна з найкращих українських акторок часів незалежності, Римма Зюбіна. А її партнером по фільму став мій троюрідний дядько Ігор Миленко. Причому те, що ми родичі – я дізнався через багато років після того, як уперше побачив його (і моє) прізвище у титрах до одного із фільмів. Тобто тут ще й така родинна історія має місце.
Звісно, про Олімпіади я згадую у цих вставках, а також про авіакатастрофи, які теж сталися 1992 року. Словом, це буде таке нагадування про багатогранність і розмаїття життя в Україні у той період. Не футболом єдиним, так би мовити.
– І практичне питання – де і як можна придбати вашу книжку?
– Це дуже легко зробити, соцмережеві інструменти це дозволяють без особливих проблем. Книжка "1992. Як починався український футбол" має спеціальну сторінку в Facebook. Заходите туди, пишете повідомлення – і далі усе за пару хвилин буде готове.
Якщо читача зацікавить інші мої книжки, можна ознайомитися з ними на моєму персональному сайті, в "Книжковій крамниці". Там механізм аналогічний – під кожною книжкою є лінк, клік, повідомлення і далі за пару кроків усе буде зроблене.
Єдине, що зазначу – "1992" ще тільки друкується, вийде вона на початку жовтня. Саме тому поки що діє акційна ціна 680 гривень (а не 800, як буде далі). Так, ціна немаленька, але і книжка, повторюся, дуже велика, найбільша в моїй 10-річній літературній біографії. Це справді цілий літопис, який я хочу донести до максимальної аудиторії – що українці не забували, звідки пішов наш незалежний футбол, як усе починалося, які герої тоді були, хто і як тріумфував. Словом, це наша найраніше незалежна історія, і забувати про неї – це, м’яко кажучи, помилка. Цю помилку я і хочу виправити своєю новою книжкою.