Перед Днем Незалежності України вітчизняна влада засвітила одну із вітчизняних розробок у царині військово-промислового комплексу. Ця розробка – крилата ракета FP-5 "Фламінго" великої дальності. Причому реакція російської сторони на появу інформації про цю ракету стала досить несподіваної. Тамтешні OSINTери відразу почали рити інтернет у пошуку якоїсь інформації про цю ракету і нібито знайшли якісь адреси – у Івано-Франківську, Калуші, Вишневому під Києвом – пов’язані із виробництвом чи виробниками цієї ракети.
Усе це свідчить про те, що ракета ця щонайменше варта уваги. І, можливо, стане дуже неприємним сюрпризом для деяких російських підприємств. Так, навіть попри те, що інформація про "Фламінго" вже витекла (цілком контрольовано) у відкритий доступ. Що ж це за така зброя і чим вона загрожує Росії?
Не потрібні жодні дозволи
Для початку відзначимо головний козир крилатої ракети FP-5. Це – українське її виробництво. Тобто українці у випадку використання цієї зброї нікому нічого не винні. Наприклад, на День Незалежності у ЗМІ з’явилася інформація про те, що США надають Україні далекобійні ракети ERAM.
Надають їх нібито як кілька тисяч, використовувати для ударів по Москві ці ракети не вийде з суто технічних причин не вийде, а от по ближніх регіонах (чи по фронту, для цього літаки, з яких запускаються ракети, можна використовувати з такої відстані, де їм нічого не загрожує) Російської Федерації – цілком можливо. Але!
При цьому Україні доведеться узгоджувати свої дії зі Сполученими Штатами. Простіше кажучи – доведеться просити дозвіл на кожну таку операцію. Самі розумієте, це створює низку проблем, як логістичних, так і суто військових. Своя ж ракета – це своя ракета, для її використання не потрібні нічиї дозволи. Підготував платформу для запуску, натиснув кнопку – і чекаєш на результат.
Параметри "Фламінго"
Саме так, платформу, бо запускається ця ракета із землі. Одна із причин – немаленькі її розміри. Як відомо, злітна вага "Фламінго" (назва у неї така через колір перших зразків, рожевий; потім його змінили, а назву так і залишили) близько 6 тонн, розмах крила – 6 метрів. Для порівняння – навчально-тренувальний літак Aero L-39 Albatros, який можуть регулярно бачити мешканці усіх українських населених пунктів, у яких базуються бригади тактичної авіації, має розмах крила трохи більше 9 метрів, а злітна вага під 5 тонн.
Тобто ракета FP-5 цілком співмірна із невеликим літаком. Бойова частина "Фламінго", тобто те, скільки заряду може нести ракета – від 1 до 1,15 тони. У дронів, які зараз атакують об’єкти на території Російської Федерації, цей показник у кілька разів чи навіть на порядок менші. Висновок – потужність наслідків удару кратно зросте.
Крейсерська швидкість польоту "Фламінго" близько 900 км/год, система наведення – одна із головних складових у нинішніх умовах – є супутниковою й інерціальною, тобто стійкою до радіоелектронної боротьби. Цінність інерціальної системи у її повній автономності і нечутливості до електронних перешкод. Звісно, тут є і мінуси, головний з яких – точність. Але, по-перше, для того, система наведення і комбінована, є і супутникова складова.
Куди може долетіти FP-5
А по-друге, тут вже варто говорити про те, навіщо потрібна така ракета. Точність "Фламінго" заявлена як 14 метрів. Звісно, якщо бити по танку, то можна запросто промахнутися. Але танк – приклад геть невдалий, бо ніхто не витрачатиме ракету з тонною бойового заряду на такий дрібний об’єкт. Зброя на кшталт FP-5 потрібна для ударів по великих, масштабних об’єктах.
Наприклад, по тих, які уже зазнають ударів з боку України. Це об’єкти нафтопереробної галузі, військово-промислового комплексу тощо. Нафтопереробний же завод – це така територія, де похибка в 10-15 метрів хоч і є неприємною, але зовсім не критичною. Для тих, хто завдає удару, звісна річ.
І тут ми переходимо до головного параметру "Фламінго", дальності польоту. А він заявлений як 3 тисячі кілометрів. Що ж це означає? Це означає, по-перше, що під ударом нових українських ракет опиняється УСЯ європейська частина Російської Федерації. Мурманськ з базами підводних човнів та аеродромом "Оленья". Санкт-Петербург із Фінською затокою, де уже отримав своє морський термінал "Усть-Луга", найбільший нафтоналивний термінал РФ на Балтиці. Столиці країни-агресора Москва. Приволзькі індустріальні комплекси. Нафтові і не тільки структури Башкортостана. Два величезні уральські промислові міста-гіганти – Челябінськ та Єкатеринбург.
Більш того, суто теоретично "Фламінго" може долетіти навіть до Омська. А Омськ – це не просто собі ворота в Сибір. Це і найбільший нафтопереробний завод Російської Федерації. Більш того – на межі дальності польоту FP-5 – уже навіть Уренгой, нафтогазова столиця країни-агресора, місце, звідки починаються усі ті нитки трубопроводів, завдяки яким РФ досі може виживати і вести війну.
Втім, про Уренгой – це більше для красного слівця, а от Омський НПЗ це цілком реальний і важливий об’єкт для удару. Наслідки ж знищення чи виведення з ладу такого об’єкту ми можемо спрогнозувати, спостерігаючи за тим, як уже зараз на Далекому Сході (як найвіддаленішому від об’єктів нафтопереробки регіоні) та в окупованих українських регіонах (як найпроблемніших з точки зору логістики) зник бензин.
Майбутні проблеми з бензином на території усієї Росії
Масштабуючи ці наслідки, ми можемо в перспективі побачити, як проблеми із бензином – і не такі, як талони чи тимчасові черги, а у форматі, скажімо, півдня Запорізької області, де, за словами мешканців, "бензину немає у всьому районі взагалі, один бензовоз, який пригнали кілька днів тому, розібрали за дві години – і все".
Що означатиме не тільки і не стільки проблеми для усього російського суспільства – тут на якісь серйозні соціальні бунти не варто очікувати – скільки серйозні трабли для тих структур, які працюють на війну в Україні.
Саме в цьому і є головне завдання таких ракет як "Фламінго". Усім уже зрозуміло, що Володимир Путін буде продовжувати війну до того моменту, поки зможе це робити. І зупинить його лише неможливість. Давайте згадаємо, що усі ті "зернові угоди", які давно уже забуті, не стали настільки ефективним засобом для відновлення комерційного руху українських суден Чорним морем, як морські дрони, які фактично перемогли Чорноморський флот Росії.
Чому Росія стала використовувати значно менше ракет для ударів по Україні? Бо ГУР, СБУ та інші структури провели низку вдалих операцій, завдавши серйозних ударів по інфраструктурі цієї складової ядерної тріади РФ. Операцій настільки вдалих, хто Путін навіть змусив Олександра Лукашенка заговорити, нібито як від свого імені (але ми ж розуміємо усі механізми появи таких слів у білоруського васала Кремля), про "повітряне перемир’я".
Словом, там, де Путін отримує серйозний, катастрофічний для нього опір – він просто вимушений зупинитися чи пригальмувати. Так буде і на землі. Коли йому просто не стане чим, як і за допомогою чого везти нове м’ясо на фронт, він просто вимушено зупиниться. А тепер давайте подивимося на те, що відбувається в Росії в останні місяці.
Український план
Спочатку ми бачимо дронові атаки на аеропорти. Без якихось особливо серйозних наслідків у вигляді ударів – але Україна зриває роботу цих транспортних об’єктів. Росія так чи інакше змушена переключитися на залізничний і автомобільний транспорт.
Далі йдуть удари одночасно і по залізничній інфраструктурі, і по нафтопереробних комплексах. Тобто Україна фактично виштовхує увесь транспорт воєнної пори на автодороги – і разом з тим намагається знищити об’єкти з переробки нафти на бензин, щоб по цих дорогах не було чим вести як новобранців, так і зброю.
Ну, і, звісно ж, експорт нафти. Усе це в комплексі створює серйозні проблеми усій воєнній логістиці загалом. Від постачання завербованих і перекидання уже наявних сил з одної частини ЛБЗ на іншу до транспортування усіх необхідних на війні речей – техніки, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів.
І тут ми дізнаємося про появу ракет "Фламінго". Які можуть долетіти до Омського НПЗ. А уся європейська частина РФ, з усіма перерахованими раніше стратегічної важливості об’єктами перед ними, як на долоні.
Що це може означати? Тільки одне. Більш ніж прозорий натяк на фоні можливих переговорів і зупинки війни – "ми маємо чим знищити усю вашу інфраструктуру, і ви врешті-решт, рано чи пізно, все одно зупинитеся; але уже без оцих, отих – і навіть аж отам за Уралом – підприємств".
Власне, залишилося одне – побачити FP-5 у дії. Бо хоч Зеленський і заявив, що "Фламінго" уже випробовували, одне діло, коли це робиться таємно і без оголошення – і зовсім інше, коли прилетить, скажімо, на якийсь із трьох (або на усі три відразу) нафтопереробних заводів в Уфі. І прилетить з такою відео фіксацією – а серед місцевих обов'язково знайдуться бажаючі зняти політ такої немаленької ракети на смартфон і викласти потім у соцмережі, – що буде очевидно: це вона і є.
Отоді стане остаточно зрозуміло, наскільки вразливою є більша частина критичної російської інфраструктури. Тобто наскільки великою буде ціна Росії за кожен наступний день війни.