Де-факто, зараз ми бачимо найнижчий рівень суверенітету РФ за всі роки правління Путіна. Він іде до Сі з проханням дозволити йому продовжувати СВО.
Після Аляски росіяни офіційно запропонували КНР стати гарантами угоди. В перекладі на людську мову це означає, що Путін захотів запропонувати себе в якості такого собі умовного посередника між Китаєм та США. Правда, він може запропонувати тільки спільні проекти в півнчно-морському шляху та розробці Арктики.
Путін не просто визнає, що він не може бути третім полюсом світу. Він визнає, що потребує подвійного протекторату, щоб одна зі сторін його не розчавила. Особливо, зважаючи на технологічну відсталість і неспроможність РФ будувати так звану суверенну економіку.
Для нас це, більш позитивний ніж негативний сигнал. Обидві сторони (Китай і США) не хочуть поразки України. І обом точно не потрібна перемога Росії. В той же час в обох випадках ми маємо труднощі з комунікацією. В Пекіні у нас її де-факто, немає. В Вашингтоні ми розмовляємо через посередників.
Поки все більше стає схожим, що долю цієї війни вирішуватимуть переговори США–Китай.