Верховної Ради як повноцінної гілки влади не існує. Це вже давно ручний підрозділ Банкової з поіменним списком кнопкодавів. У залі під куполом уже давно не народжуються рішення внаслідок дебатів та обговорень. Покірним баранчикам роздають аркуші, де навпроти законопроєктів чорнильною ручкою написано як голосувати за принципом "невже ти проти Президента?".
Парламент – це місце сходки голосувальних карток по чарівному помаху пастуха. Більшість – просто вислужуються за право вільно виїжджати за кордон зі своїми тьолками і дєтками.
Перш ніж вимагати онлайн-трансляцій цього ні-на-що-не-впливального інсектарію, варто було би почати з відновлення вільної й фахової журналістики. Трохи дивно – транслювати засідання парламенту для країни, в якій знищена свобода слова, свобода думки і принцип різноманіття поглядів.
Як показує досвід, навіть якщо в етер випадково піде фак, показаний нардепом, це хіба що потішить публіку, яка вже й так змирилася зі своєю роллю пасивного спостерігача.
Нема в нас парламенту. Нема що показувати.