Люди вимагали звільнити чоловіків, яких, за їхніми словами, утримують всередині - без жодних пояснень, без зв’язку, без законних підстав.
Це був не просто протест проти ТЦК. Люди прийшли з різних причин: у когось уже на фронті син, брат або чоловік, і вони бачать, що мобілізація перетворилася на безконтрольне полювання.
У когось забрали рідного силою - і тепер його немає навіть на зв’язку. І люди прийшли допомогти. Бо, перепрошую, вже за*бало.
Ми дожилися до того, що крики "під*р*си" лунають не на адресу росіян, а в бік ТЦК і поліції. Поліції, яка вчора застосувала сльозогінний газ проти звичайних громадян.
І все це відбувається сьогодні - у 2025 році. У країні, яка четвертий рік воює. І в якій президент досі повторює, що примусової "бусифікації" немає.
Це - провал. Провал влади. Провал системи, яка мала би будувати довіру, а натомість сіє страх, хаос і ненависть.
Це результат політики, у якій немає поваги до тих, хто вже воює. У якій досі немає термінів служби. Немає ротацій. Немає гідного забезпечення. І головне - немає жодної відповідальності за це.
Але є одне, що ще залишилося - голос людей. І вони більше не мовчать, пане Зеленський.