Якими б хитрими не були фінти й заспокійливою риторика – президентський законопроєкт має піти в шредер, а звідти на повторну целюлозопереробку. Тому що:
1. В нетрях абзаців влада тихенько зберегла базовий для себе пункт – загальний нагляд Генпрокурора. В цьому і вся суть підступу. Генпрокурор – це чітко креатура Банкової, й якщо він матиме загальний нагляд і право витребувати будь-яку справу – отже, Єрмак, Татаров, Зеленський тощо матимуть усі дані про фабулу й доказову базу всіх розслідувань. Це якраз те, заради чого вони й зносили НАБУ та САП.
2. Прописана норма, за якою Генпрокурор може передати справу іншому прокурору, який перевірить дії першого прокурора. Це створює безконечний ланцюжок футболення справами.
3. Влада свідомо пропихує множинну підслідність. Тобто, Прокуратура може наполягати на спільному розслідуванні певних типів справ. Що й треба було владі, коли вона хакнула незалежні антикорупційні органи, куди раніше влізти не могла.
Розводять, як котят.