День 1 червня 2025 року увійде в історію не тільки російсько-української війни, але і в світову історію військових конфліктів загалом. І це не наша, українська суб’єктивна оцінка. Відомий ізраїльський військовий аналітик Сергій Ауслендер заявив більш ніж однозначно: "Те, що сьогодні зробила українська розвідка, за своїми масштабами, мабуть, навіть перевершує операцію "Пейджер". Але що ж сталося, чим це обернеться в найближчому і віддаленому майбутньому – і як вплине на нашу війну?
7 мільярдів і 34%. І це ще не все
Сталося те, що Служба безпеки України організувала блискучу операцію, завізши дрони на територію Російської Федерації і завдавши ними ударів по відразу чотирьох аеродромах, де базується стратегічна авіація збройних сил країни-агресора. Внаслідок атаки, заявили у СБУ, було уражено 34% літаків, які здатні нести і запускати крилаті ракети – ті самі, які час від часу летять по українських тилових містах. (Це за офіційними даними української сторони. За неофіційними, якщо рахувати тільки придатні для використання літаки – уражена половина і навіть трохи більше.) Загальна сума збитків окупантської сторони становить орієнтовно 7 мільярдів доларів США. Але суть цієї історії навіть не у сумі.
Справа в тому, що уражені літаки – якщо не всі (Ту-160 все-таки доводили до кондиції уже в пострадянські часи), то велика їх частина – це та військова техніка, яку російський військово-промисловий комплекс уже не випускає. Ремонтувати сяк-так ще можуть, а от виготовити повноцінну заміну – тут вже знищеної єльцинським бардаком та путінською корупцією системи не вистачає. Тож втрата літаків стратегічної авіації є значно більшою, ніж просто знищені літаки.
Це знищення цілої галузі. Ба більше – знищення частини ядерної тріади РФ. Як відомо, Росія (як і США) має три повноцінні варіанти для завдання ядерного удару по ворожій території. Це міжконтинентальні балістичні ракети, МБР, які запускаються зі стаціонарних підземних шахт, атомні підводні човни, АПЧ, які можуть нести ракети з ядерними боєголовками, а також літаки стратегічної авіації. Саме цю частину ядерної тріади Служба безпеки України і знищила – принаймні на 34 (чи навіть 50) відсотки. І це ще не все.
Третьої світової не буде
Бо шахти, з яких мають запускати МБР, – це стаціонарні об’єкти. Інформацію про їхнє розташування знайти не так вже й важко. Ба більше, у західної розвідки ця інформація напевно є. Існують, звісно, мобільні установки – автомобільні, залізничні тощо. З ними зі зрозумілих причин дещо складніше – але і таку інформацію цілком реально отримати. А тепер моделюємо наступну ситуацію.
Світ котиться до глобального військового конфлікту. Конфлікту, у якому з обох сторін будуть ядерні держави – із відповідним арсеналом. І от Україна демонструє, як за допомогою копійчаних дронів можна вивести з ладу засоби для ведення ядерної війни. Нескладно уявити собі, що спільними діями України та Заходу (Україна тут хоча б тому, що уже одного разу зробила це – чому ж не використати корисний досвід східноєвропейських партнерів, правда?) виводяться з ладу залізничні пускові установки РТ-23УТТХ, автомобільні "Тополь-М", наземні та підземні стартові майданчики. Як у такому випадку Росія зможе повноцінно протидіяти Сполученим Штатам чи усьому Заходу?
Звісно, є ще ракети "Булава", розміщені на підводних човнах. Але, по-перше, навіть змодельована нами ситуація уже демонструє, що Росія цю війну програє. А по-друге – хто тепер, після СБУшної операції "Павутина", дасть гарантію, що в один прекрасний день не вибухнуть і російські субмарини? Навряд чи у цьому можуть бути упевнені навіть відчайдушні російські націоналісти.
А це означає одну просту річ. У перший день нинішнього літа Україна щонайменше відклала старт Третьої світової війни на далеке майбутнє. А, можливо, і взагалі ліквідувала можливість глобального військового конфлікту. Бо Росії просто не буде чим воювати.
Чи змінить атака 1 червня нашу війну
А тепер – два важливі моменти операції, які варто відзначити в контексті усієї російсько-української війни. По-перше, хід цього військового конфлікту українська дронова мегаатака навряд чи змінить. Точно так же, як не змінили її хід і постійні ракетні удари російської стратегічної авіації. Бо воюють все ж не літаки Ту-95 чи Ту-160, не дрони, а піхота. А її набирають і будуть набирати по російських містах і селах доти, доки в бюджеті країни-агресора будуть хоча б якісь гроші. (Думаємо, ніхто уже не сумнівається, що задля цієї статті видатків будуть урізані навіть потреби чиновників і спецслужб, що вже говорити про банальну соціалку.)
По-друге, подібні операції – справа все ж унікальна, одинична. "Радіо Свободи" пише, що, за неофіційною інформацією, "Павутину" у Службі безпеки України готували півтора року. Не можна виключати, звісно, що паралельно розроблялися й інші плани – і втілення їх у життя ми скоро чи згодом побачимо. Та все ж не варто думати, що такі речі відбуватимуться щотижня чи навіть щомісяця.
Та і безперешкодний доступ до аеродромів стратегічної авіації теж можна зрозуміти. Тут справа навіть не в тому, що усі системи ППО поїхали на західний кордон. Просто до цієї війни ніхто не міг навіть уявити, що аеродроми у Мурманській чи взагалі Іркутській областях може опинитися під такою серйозною загрозою. Звісно, вибухівку можна було провезти і раніше, до дронової ери, але тут же виникала б проблема транспортування на аеродром, встановлення на літаки і т. ін. Зараз цієї проблеми, як бачимо, немає – усе під дистанційним контролем, ще і з відео фіксацією доказів.
Відео: Укрінформ/СБУ
Звісно, після такого удару навіть забюрократизована російська машина почне розкручуватися у напрямку захисту таких об’єктів, як аеродроми, шахти МБР, порти АПЧ. І здійснити атаки, подібні "Павутині", стане складніше. Можливо, але уже з іншим рівнем використання різноманітних ресурсів. (А якщо не почне розкручуватися – то тут вже варто говорити про руйнування держави РФ як такої).
Не ейфорія, але стриманий енергетичний оптимізм
Тож українця головне зараз – не впадати у ейфорію. І не забувати, що зараз головний напрямок удару – який, звісно ж, неможливо було прорахувати півтора року тому, але на те у спецслужбі й працюють розумні люди, аби використовувати ситуацію на користь нових обставин – це переговори. 2 червня в Стамбулі знову збираються делегації Росії та України. І якщо перед попередніми перемовинами росіяни могли козиряти нехай і висмоктаними з пальця, але все ж аргументами щодо подальшого захоплення українських територій – то тепер свої козирі виклала на стіл Україна. Козирі, які, як ми уже пояснили, можуть фактично знищити можливість ядерного удару РФ у гіпотетичній Третій світовій війні.
І на це окупанти будуть змушені зважати. Як вони уже зважають на успішну боротьбу із їхнім Чорноморським флотом. Згадайте, які були проблеми із використанням Україною морських трас для перевезення вантажів – і як без жодних "зернових ініціатив" вони зникли після затоплення крейсера "Москва" та інших кораблів ЧФ РФ. Щось подібне очікує на Росію і після удару по аеродромах стратегічної авіації. І це вони – звісно ж, не паяц Мединський, якого заради сміху відправляють на перемовини, а ті люди, які справді ухвалюють рішення, – невдовзі зрозуміють чи уже зрозуміли.
Ну, і очевидний підсумок операції "Павутина" – зменшення ракетних ударів по тилових, особливо в глибокому тилу, українських регіонах. Балістика не залітає далі Житомирщини, дрони теж дуже рідко дістаються до території за Збручем, а літаків, які здатні запустити крилаті ракети, як бачимо, усе менше і менше. Тож, скоріш за все, наступна зима пройде без істерик про можливість масштабних блекаутів та інших апокаліптичних картин. Це СБУ якщо не повністю, то на великий відсоток забезпечила 1 червня 2025 року.