Маятник імені Дональда Трампа знову хитнувся у бік України. Точніше, у антиросійський, антипутінський бік. Президент Сполучених Штатів Америки знову висловлює незадоволення відмовою кремлівського диктатора від зупинки війни в Україні. Висловлює у притаманному собі стилі, назвемо його самовикривальним. Але наскільки серйозною є ця частина "вашингтонського балету"? Давайте розберемося.
Добрий і злий Трамп
По-перше, треба відзначити, що Дональд Трамп, попри усі його заяви про те, що "був би я президентом – війна б не почалася", є людиною, яка сповідує більш авторитарні, ніж демократичні цінності. (Якщо взагалі можна вживати в одному реченні такі слова, як "Трамп" і "цінності".) Саме тому його ставлення до Володимира Путіна з самого початку другої каденції було позитивним. Що Трамп надалі упевнено і доводив.
Навіть те саме грізне попередження про "дуже погано" підкреслює особливе ставлення Трампа до Путіна. Точніше, перш за все те саме грізне повідомлення. Бо як інакше можна розцінити слова "Якби не я, тобі було б погано, дуже погано"? Тільки як визнання – я й так захищаю тебе від усіх неприємностей, як можу, а ти…
От, власне, у цьому "а ти" й криється головна проблема Трампа. Повернувшись у Білий дім він, як бізнесмен, думав, що домовиться із Путіним. Звісно, це такі особливі, трампівські домовленості – які ми побачили на прикладі спілкування із президентом України. Усі ці "відсутності карт", це якраз і є стиль Дональда Трампа. Звісно, на Путіна аж так тиснути він не може, але так чи інакше Білий дім намагався підштовхнути Кремль до зупинки війни – пропонуючи йому різні "пряники". І не розуміючи очевидного, принаймні, для тих, хто уважно і давно слідкує за російською політикою.
Чому Путіна не спокусити грошима
Володимира Путіна неможливо купити банальними грошима чи якимось big deal’ом. Гроші для кремлівського диктатора взагалі не грають жодної реальної ролі – бо він перетворив Росію практично на Московське царство, коли усе навколо, аж до підданих та їхніх життів, належить цареві. Отой палац у Геленджику, про який розповідав колись Навальний – він що, коштував Путіну якихось грошей? Та звісно ж, ні. Він його і не фінансував, усе зробили ті люди, які перебували чи й досі перебувають поруч – і з цього "поруч" отримують свої дивіденди. Не особисто з Путіна, а з величезної і багатющої країни, яку вони використовують як власний практично безкінечний ресурс.
Тож усі попередження Трампа просто не доходять до Путіна. Який особисто за час повномасштабної війни жодним чином не постраждав. І його оточення теж навряд чи постраждало. Так, звісно, для цього довелося, наприклад, посадити частину команди Шойгу. Чи "розкуркулити" кількох олігархів середнього рівня. Але – згадуємо часи якогось Івана Грозного. Усі ці персонажі, хоч заступники міністра оборони, хоч бізнесмени – це лише ресурси самодержця. Які він обов’язково використає, коли випаде така нагода. Зараз виникла потреба – і почався процес "націоналізації" майна тих самих олігархів, які й виросли у путінські часи, за путінськими правилами і з путінського дозволу.
"Розкуркулять" цих олігархів – візьмуться за інших. Можливо, дійдуть аж до ближнього путінського кола. Але воно так само – існує тільки через те, що диктатор їм це дозволяє. І – для того, аби диктатор у певний час використав цей, будемо говорити прямо, майже недоторканий запас. Усю цю еліту Володимир Путін відгодував, як добрий господар свиню. Але ми усі знаємо, навіщо господар витрачає ресурси на відгодівлю свині. Така сама ситуація – і з російськими бізнесменами. Рано чи пізно їх пустять під ніж. І поки є кого пускати – усі трампівські попередження пропускатимуть повз вуха.
Чому Путін іде "на переговори"
Звісна річ, всерйоз сваритися зі Сполученими Штатами, навіть Штатами імені Трампа, Путін не хоче. Саме тому він й імітує спробу переговорів. Зверніть увагу – як тільки у Білому домі знову оприлюднили грізну заяву тамтешнього президента, у президента російського тут же заявили, що вони знову готові зустрітися з українцями, навіть назвали дату. І все це Дональд Трамп міг би записати собі в актив, якби не одне величезне "але".
Трамп таким чином перетворюється на справжнє посміховисько. Як стає клоуном кожен політик, чиї слова ігноруються, чиї обіцянки перетворюються на пшик. Давайте згадаємо не свіжі, а трохи раніші слова американського президента. Ті, які він сказав 16 травня під час візиту до Еміратів. "Я вам скажу, що вже зараз світ є значно безпечнішим. І я думаю, за два-три тижні він буде ще безпечнішим", – такою була заява Дональда Трампа.
З того часу пройшло два тижні. У ситуації з війною в України не змінилося нічого. Світ точно не став безпечнішим – а, наприклад, для мешканців невідомої американському президенту Сумської області, рівень небезпеки лише зріс. І от Трамп знову дає Путіну два тижні на зупинку війни. Тому самому Путіну, який уже проігнорував попередні терміни. Якою є імовірність того, що російський агресор проігнорує і це попередження? Звісно ж, максимальною.
Ганьба Дональда Трампа і Сполучених Штатів Америки
Звісно ж, цю трампівську ганьбу розуміють і в Штатах. Принаймні, у Конгресі, у його республіканській частині, якій жити і далі, після завершення другого терміну Трампа. А відмитися від цієї ганьби буде ой як непросто. Саме тому так звані "яструби", а насправді просто адекватні представники Республіканської партії й заявили про готовність нових санкцій, значно серйозніших за попередні. Бо це бажання не стільки допомогти України, скільки виправити власну іміджеву кризу.
Рано чи пізно цей законопроєкт буде ухвалений. І, скоріш за все, не тільки він. Бо Ліндсі Грем та інші "слони" розуміють те, у що Дональд Трамп не хоче вірити. Питання тільки – коли, що саме стоятиме за цими законами і як швидко вони подіють. Втім, Володимир Путін – він такий же, як і Трамп. Тож поки у Білому домі вірять, що зможуть домовитися із Кремлем, у Кремлі упевнені (нехай і упевненість ця – у голові однієї-єдиної людини), що зможуть пережити і ці санкції.
Власне, так колись помирав і Радянський Союз. Але тодішній республіканський президент Джордж Буш-старший прилетів підтримувати свого головного опонента, Михайла Горбачова, у той момент, коли доля першого і останнього президента СРСР уже фактично була вирішена – і Штати цікавило лише, що буде із ядерним арсеналом.
Що буде далі? Війна триватиме. Трамп – чи ті, хто мають на нього вплив (і це не Маск з Венсом; зверніть увагу, як вони затихли, а бізнесмен взагалі заявив, що йде з політики) – врешті-решт всерйоз розізлиться на Путіна. І все дійде туди, куди і мало дійти. Питання лише в часі та ціні. Яку заплатить, звісно ж, український народ…