І це — тільки квіточки. Як відомо, росіяни збираються воювати з нами ще десятки років. Саме рішення із руйнації енергетичної, транспортної інфраструктур, великих і навіть середніх підприємств зараз розгортає проти нас РФ. Тисяча "шахедів" на добу, котру нам пророчить журнал "Економіст" — це не тільки про фронт, це радше про тил. Економіка в тилу все більше під прицілом, фронт тримати буде все тяжче.
Що робити?
Відповідь дуже проста і очевидна. Технологічну війну виграють великі виробництва і великі команди розробників. А великі виробництва і великі розробки — це компетенція великого бізнесу.
У РФ держава і наближений до влади великий бізнес об’єдналися і створили масштабні виробничі потужності і численні команди інженерів. Було створено величезні виробництва, з небаченими для України масштабами — приміром, нині це сотні "шахедів" на добу, або тисячі дронів на оптоволокні.
В Україні все по-іншому. Тут фактично виробництвом дронової продукції займаються невеличкі у масштабах війни приватні компанії і сама армія.
В будь-якому разі, це дуже часто рівень гаражного виробництва. Про якісь технологічні прориви (приміром, більш функціональне оптоволокно або системи лазерного наведення, або вироби рівня Mavic 3) в таких умовах важко мріяти.
Великий бізнес — він і тільки він справиться із завданням перемоги у гонці озброєнь. У кого, як не у великого бізнесу є компетенція штовхати державу туди, куди потрібно.
По-перше, саме він страждає і чим далі, тим сильніше страждатиме від дронових атак росіян. Приміром, власники портової інфраструктури, нафтобаз чи зерносховищ ще 2 роки тому мали б зібратися і організувати/профінансувати роботу зі створення перехоплювача шахедів. Це б зекономило їм і нам сотні мільйонів доларів.
По-друге, саме у великого бізнесу є найкращі кадри — управлінці, котрі мають досвід як розгортання великих виробництв, так і організації технологічних консорціумів з розробки та інтеграції необхідних рішень.
Великий бізнес має об’єднатися і організувати військово-технологічну Ставку. Залучити туди найбільші волонтерські фонди, державні інституції та представників військових. Врешті, виробити програму розвитку дронової галузі — план, якими саме технологіями ми найближчі роки збираємося завоювати домінування у повітрі, а, відтак, виграти війну.
Бізнес має сформувати технологічну Ставку і радше не стільки закривати проблему своїми грошима, як належним чином організувати процес. В принципі, розробки не обов’язково потребують захмарних коштів — важливо радше системна робота з пріоритетами і розподілом ролей. А що стосується виробництва, то тут і так від держави та партнерів виділяються значні ресурси — важливо, щоб вони витрачалися ефективно.
Росіяни налаштовані дуже серйозно — нас будуть намагатися знищувати під корінь. Тож власники найбільших активів нашої країни мають не здаватися і активно включатися у їх порятунок, бо саме компетенції великого бізнесу зараз є найбільш затребуваними в цій війні технологій.
Вважайте це моєю петицією до українських топ-корпорацій.