Ворог продовжує наступ на лиманському напрямку, намагаючись повістю захопити панівні висоти в районі сел Нове. Захоплення цього району дозволить ворогу відрізати логістику на нашому плацдармі за Осколом, і тоді там не втриматись, не втримати ні Борову, ні Куп'янськ. Наступ ворога зупинити не вдається, хоча на напрямок почали поступово перекидати додаткові сили та засоби.
Причини:
1. Дуже слабкі резерви та поповнення почали надходити не тоді, коли існували бойові порядки бригади, яка приймає на себе головний удар, а тоді, коли у боях вже стерли майже усіх досвідчених піхотинців. Тобто занадто мало та занадто пізно. Резерви замість ущильнення бойових порядків та контратак змушені затикати дірки у фронті, де вже нема людей.
2. Відмова керівництва ЗСУ включити 66-ту бригаду до складу 3-го армійського корпусу, хоча вона знаходиться у центрі бойових порядків корпусу. Це посилює управлінський хаос.
3. Командування тактичної групи та оперативно-тактичного угруповання військ на напрямку роблять усе можливе, об'єктивно інформують керівництво країни про обстановку, але не отримують необхідної кількості сил, шоб стабілізувати фронт.
Як врятувати життя наших людей та стабілізувати фронт?
1. Включення до складу 3-го корпусу 66-ї та знов сформованої 156-ї бригади дозволить створити єдину організацію на тактичному та оперативному рівні, покращити взаємодію піхоти та дронів. Ділянку прориву окремими ротами не закрити, треба системні дії.
2. Резерви та маршеві поповнення потрібно виділяти не тоді, коли у фронті з'являється дірка, а тоді коли фронт ще тримається. Поповнення після базового курсу піготовки мають отримати мінімум місяць на злагодженість у складі бойової бригади.
3. Замість погроз зняття з посад комбригів та комбатів, командирів Тгр та ОТУ, керівництво сил оборони має робити те, за що воно відповідає - планувати оборонні операції та вчасно виділяти на це необхідні сили. А таке планування фактично відсутнє і саме це є основною загрозою втрати Оскола, Куп'янська та Борової.