Добре, що у Трампа є тепер папірець, з яким він буде бігати і доводити, який він майстер перемовин. Нам не шкода. Перша угода, між іншим. Спочатку він прикрив гендерно нейтральні туалети в Білому домі, потім відновив напор у душі до рівня часів своєї молодості. А тепер підписав угоду з Україною. Але дайте йому ще 100 днів. Може ще щось буде цікавого. Але судячи з усього саме цей папірець, саме наявність цього папірця, і була основним драйвером тиску на Україну. Трамп хотів папірець, його посіпаки хотіли зробити його щасливим. І забезпечити йому нарешті славу найкращого перемовника в історії.
А десь в Києві буде тихо посміхатися Тарас Качка і інші українські перемовники. Що спромглися перетворити божевільну по своєму нахабству пропозицію Трампа на прийнятну угоду. Яка не тільки не обтяжує Україну, не принижує українців, але й не заважає європейській інтеграції.
Чи буде від цієї угоду якись економічний ефект? Скоріш за все ні. Можливо воно стане психологічним фактором підтримки бажання інвестувати в Україну після війни. А може і не стане. Але точно це вже не угода про шкоду, це не угода про колоніальну залежність. Це не угода, де ми визнаємо уявний борг, що намалював собі в голові Трампа, і виплачуємо його до кінця своїх днів. Всі ці зазіхання Трампа зникли з фінальної версії. Хоча він і продовжує тепер всім розказувати, що тепер зможе компенсувати витрати американських платників податків. Ну що ж, нехай розповідає.
Чи є в цій угоді гарантії безпеки? Ні. Але їх і не чекали. І звісно ми не купуємось на розмови американського міністра фінансів, що ця угода дає якийсь сигнал Путіну чи що вона сама по собі є гарантією безпеки. Звісно ні. Хоча з іншого боку чим більше буде американських інвесторів в Україні, тим більше в майбутньому у нас буде лоббі в Вашингтоні. Що не завадить. Як і для української економіки не завадять самі американські інвестиції. Ба більше, ми їх конче потребуємо. Нажаль, ця угода і не про це також.
Чи може ця угода стати базою для подальшої військової підтримки з боку США? Теоретично може. Але теоретично. Проте на практиці якось співпало, що Трамп розблокував угоди про продаж зброї Україні. Чи то угода винна, чи повітря в Римі, а може до трампа нарешті дійшло, що він виглядає не дуже, коли Путін вертить його на кінці свого... телефону.
А ще ми в котре переконалися, що Трампу можна казати ні. Коли він пропонує щось, що явно протирічить національним інтересам. І після цього не стається кінець світу. Після цього якраз і розпочинається нормальна розмова.
Читайте також: Довгоочікувана угода про копалини: що підписала Україна, навіщо це Трампу і як вона вплине на війну