Гетьман Сагайдачний (а це прізвище Петро Конашевич отримав, коли приєднався до запорізьких козаків, адже був вправним лучником, озброєним сагайдаком – луком із шкіряним футляром для стріл) у 1618 році з 20-тисячним військом козаків дійшов аж до Москви, взявши її в облогу та успішно здолавши опір супротивника. Власне, за те, що Петро Сагайдачний "ледь не спалив Москву", ієрархи та прихильники московського патріархату були противниками канонізації Петра Конашевича-Сагайдачного. Але це зробила Українська Церква – бо заслуга гетьмана перед нашим народом, нашою православною вірою і нашою Церквою є великою.
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний по праву прославляється Православною Церквою України як благовірний за житієм, славний і справедливий правитель, меценат та благодійник, що багато потрудився для Українського Православ’я і приніс багато добрих плодів належного служіння на цій ниві.
Згадаймо хоча б, що Петро Сагайдачний домігся того, аби уряд Речі Посполитої дав згоду на право для мешканців України вільно обирати віросповідання, а також того, що православна ієрархія (митрополит, єпископи), посвячена Патріархом і визнана урядом, не повинна була терпіти гоніння від королівської влади. Це було важливим і сміливим кроком, адже після рішень Берестейської унії 1596 року Православ’я в Речі Посполитій фактично опинилося "поза законом".
Гетьман Конашевич-Сагайдачний – відомий меценат православних братств та опікун братських шкіл. Так, після заснування Київського (Богоявленського) братства, Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до нього. Все своє життя він піклувався про долю Православ’я та України, про козаків, про школи, братства, церкви й госпіталі. І своє майно він заповів на освітньо-навчальні й релігійно-церковні благодійні цілі, зокрема 1500 золотих він подарував Київській і Львівській братським школам.
А ще благовірний гетьман вирішально сприяв відродженню на території Київської Митрополії православної ієрархії, чим допоміг врятувати нашу Православну Церкву від повного руйнування і розпорошення. Так, у березні 1620-го року він разом з козаками зустрів та супроводив до Києва Єрусалимського патріарха Феофана III, який висвятив на Київську Митрополію святителя Іова Борецького та ще п’ятьох українських православних єпископів.
Пізніше, у 1627 році, Патріарх Єрусалимський Феофан III так писав про участь Петра Сагайдачного в утвердженні Київської Церкви: "Справа була б неможливою без підтримки пана й гетьмана Петра Сагайдачного, дії якого в даній справі справедливо можна назвати подвигом рівним апостольському. Ця людина є щирий сповідник православної віри, за яку віддав своє життя й після заспокоєння свого шанується на Русі як благовірний". Така поважна оцінка Єрусалимського першоієрарха свідчить не лише про високе визнання благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, але й про повагу до нього його сучасників.
Святий Петре Сагайдачний, ти, який поклав своє життя за нашу віру та нашу Батьківщину, знаєш усі наші болі та труднощі, які ми переживаємо сьогодні. Ми благаємо тебе, щоби ти допоміг нам у боротьбі за правду та справедливість!