11 березня США та Україна на переговорах у Джидді в Саудівській Аравії погодили пропозицію про 30-денне припинення вогню, яка буде дійсна у разі прийняття та одночасного виконання Російською Федерацією, і може бути продовжена за взаємною згодою сторін. У відповідь російський диктатор припустився можливості такого перемир'я, але висловив цілу низку застережень та попередніх умов. 18 березня відбулася телефонна розмова Трампа та путіна, під час якої вони погодили можливість припинення ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури (або енергетики та інфраструктури, як заявила американська сторона). На 24 березня призначено переговори експертів Росії, України та США з цього питання. Вперше з весни 2022 року, коли було перервано мирні переговори між Росією та Україною, знову виникла потенційна можливість припинення війни в Україні.
Чи вдасться домовитися про 30 днів без війни, а тим більше про повне завершення воєнних дій?
Подальший розвиток подій навколо війни та переговорного процесу про її завершення вирішальною мірою визначатиметься вибором російського лідера. Путін опинився перед дилемою – Трамп чи Україна. З одного боку, Путіну явно дуже хочеться продовжити велику переговорну гру з Трампом із виходом на якусь "Велику угоду” між США та Росією. З іншого боку, ідея-фікс для Путіна – знищення України як незалежної та прозахідної держави. Задля цього він і розпочинав нинішню війну проти України.
Можливі сценарії подальшого розвитку ситуації із мирними переговорами:
1. Прямі мирні переговори між Росією та Україною за посередництва США. У результаті сторони домовляються про припинення вогню (часткове або повне, на 30 днів або інший термін, швидше за все, про поетапне припинення вогню) з одночасним прийняттям політичної заяви про продовження мирних переговорів для досягнення всеосяжного мирного договору. США у цьому випадку можуть скасувати частину санкцій проти Росії. А далі багато залежить від того, чи буде продовжено припинення вогню через 30 днів і наскільки результативно будуть мирні переговори.
1-А. Припинення вогню продовжується після 30-денного перемир'я. Після чого США скасовують ще частину санкцій проти Росії. Війна поступово припиняється, але сторони не зможуть досягти всеосяжної мирної угоди через принципові протиріччя щодо статусу окупованих територій та інших проблем. Натомість може бути підписано політичну угоду з тих питань, з яких сторони зможуть знайти компроміс.
1-Б. 30-денне перемир'я зривається через численні порушення, або не продовжується. Військові дії відновлюються. Мирні переговори можуть продовжитися, але можуть бути припинені з подальшим відновленням.
2. Мирні переговори починаються, але затягуються на невизначений час і призводять до припинення вогню. Далі одночасно тривають і мирні переговори та воєнні дії.
3. Мирні переговори заходять у глухий кут або в початковій фазі, або через деякий час. Після цього мирні переговори припиняються, війна продовжується.
На даний момент найімовірнішим є перший сценарій. Судячи з змісту телефонної розмови між Путіним і Трампом, що відбулася 18 березня, російський лідер обирає продовження переговорів із Трампом, непрямо погоджується на початок мирних переговорів, але з певними застереженнями та додатковими вимогами. Компроміс може полягати в тому, що почнуться переговори не просто про повне припинення вогню (як хочуть США) на певний термін (30 днів) з подальшою пролонгацією, а про поетапне припинення вогню: Перший етап – припинення вогню по портах та об'єктах енергетичної інфраструктури. Якщо ця угода буде виконуватися, то другий етап – припинення вогню у повітрі та на морі. Третій та найскладніший етап – припинення вогню на суші.
Якщо працюватиме саме така логіка мирного процесу, то досить складно досягти повного припинення вогню до Великодня (20 травня), як цього хоче Трамп. Переговорний процес та реалізація досягнутих угод можуть розтягнутися у часі більш тривалий період. Також, можливо, сторони домовляться про початок всеосяжних мирних переговорів (на чому наполягає Росія), але пріоритетом буде саме попередня угода про припинення вогню.
На кожному етапі переговорів Росія вимагатиме поступок від США та України. Україна відкидатиме вимоги Росії. Узгодження компромісних рішень затягуватиме переговорний процес. Паралельно Росія спробує провести нову хвилю наступальних дій та захопити ще частину території України, щоб забезпечити сильніші позиції на переговорах. Саме від воєнної ситуації значною мірою залежатиме можливість досягнення угоди про повне припинення вогню. Чим масштабнішим буде російський наступ, тим меншою буде ймовірність домовленості про припинення вогню. І навпаки, що стабільнішими будуть військова ситуація та лінія фронту, то більше шансів буде на досягнення угоди про повне припинення вогню.
У процесі переговорів про припинення вогню, які мають відбуватися за участю представників збройних сил воюючих сторін, необхідно буде узгодити лінію зіткнення, вздовж якої мають бути припинені воєнні дії. Без урахування державного кордону між Україною та Росією, лише лінія фронту всередині України становить понад 1300 км. Тож навіть узгодження лінії зіткнення буде дуже непростим технічним завданням. Крім того, треба буде узгодити механізми контролю за припиненням вогню та третю сторону, яка контролюватиме дотримання режиму припинення вогню. Під час Мінських угод таким контролером була спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Хто в цій ролі буде зараз – поки що незрозуміло. Можливо, таку роль візьмуть на себе США, якщо на це погодиться Росія, якщо ні, то доведеться вдаватися до послуг міжнародних організацій, наприклад ООН чи тієї ж ОБСЄ (хоча в Україні до цього ставляться вкрай критично).
Для стійкого та стабільного припинення вогню бажано створити вздовж лінії зіткнення нейтральну та демілітаризовану зону, з якої необхідно вивести все важке озброєння. Те саме бажано зробити і вздовж російсько-українського кордону. Але тоді бажано сформувати корпус миротворців для контролю над нейтральною зоною. Росія категорично проти участі країн НАТО у ролі миротворців. Україна буде проти участі країн ОДКБ (військових союзників Росії) у ролі миротворців. І тоді для формування корпусу миротворців доведеться шукати щодо нейтральні країни, які влаштують і Росію та Україну. Деякі політики та експерти вважають, що своїх миротворців для забезпечення перемир'я в Україні можуть надати Китай та Індія або інші країни, які не залучені до конфлікту. Але поки що це суто теоретичні припущення. Переговори щодо миротворців – це окреме складне питання. Навіть якщо таке політичне рішення і буде ухвалено, для вирішення організаційних та фінансових питань щодо формування та розміщення миротворчого корпусу знадобиться час (можливо, не менш як півроку).
Початок мирних переговорів зберігає для Путіна можливість для тиску на Україну і в ході переговорного процесу, і через двосторонні контакти між Путіним і Трампом. Також Путін може постійно загрожувати поновленням воєнних дій проти України. У зв'язку з цим не варто очікувати абсолютно повного припинення воєнних дій. Як показав досвід Мінських угод, епізодичні порушення режиму припинення вогню практично є неминучими.
Якщо мирні переговори зайдуть у глухий кут, або будуть зірвані, і війна відновиться, то Трамп через деякий час може втратити інтерес до України та мирних переговорів, а також до спроб домовитися з Путіним.
Якщо у разі продовження військових дій Росії не вдасться досягти істотних успіхів, і війна надовго застрягне у позиційній фазі, то через деякий час (можливо наприкінці 2025 року) будуть зроблені нові спроби поновлення переговорів про завершення війни в Україні, але, мабуть, уже без участі США.