Зло не має власної сутності, але має носіїв, своїх рабів. "Батьком" зла є диявол, сатана, який раніше, до свого падіння, був теж благим творінням Божим і називався Денницею (вранішньою зіркою) або Люцифером (від лат. lucifer – світоносний). Але він став злою істотою з власного вибору, з власної волі, і його прислужники, біси – ангели яких він спокусив, – також.
Оскільки зло – це протилежність, а точніше, відсутність добра, тому воно має найпотворніший власний вигляд, воно огидне. Воно роз’їдає і знищує, зло – це руїна, гниль, іржа, немає в ньому нічого привабливого. А тому прислужники диявола приховують зло за шляхетними шатами. Аби зло поширювати, вони його маскують – ховають за обманом, хитрістю, брехнею, ілюзією.
Диявол завжди подає зло у привабливій обгортці, облещуючи людину. Він гріх представляє як щось приємне і красиве, звабливе й корисне, яке тішить его людини, створюючи ілюзію вседозволеності та нескінченних можливостей. І мільйони людей спокушаються на цей обман, бо не прагнуть пізнати істини, не вірять в Божий Промисел, покладають надії на все, що завгодно, але не на Бога. І так потрапляють в пастку диявола, стають його рабами.
Нині нам дуже добре видно, як "сам сатана набирає вигляду ангела свiтла… і слуги його набирають вигляду служителiв правди". Це ми яскраво бачимо на російському прикладі, коли правитель, що розв’язав проти нас кровопролитну війну, щоразу вигадує нову брехню, аби хоч якось прикрити, виправдати свої злодіяння.
Росія окупацію, збройну агресію і тероризм щодо нашої суверенної держави й українського народу називає "звільненням", "боротьбою проти нацистів", "змовою західних держав" тощо. Вона й саму війну називає то "конфліктом", то "священною війною", чого у християнстві просто не існує, бо війна – це жахлива річ, це наслідок великого гріха, тому і священною, освяченою агресія бути ніяк не може. Кремлівська влада постійно бреше, називаючи чорне білим, зло добром, нападника жертвою, а злочини подвигами…
Це і є суть зла та ознака диявола, бо він є "неправдомовець і батько неправди" (Ін. 8: 44). Тож будь-які слова, які виправдовують зло, які прояви гріха наводять як доказ норми і подають їх як благо, які ставлять особисті амбіції вище життя інших людей – це і є облещення диявола.
Але не за словами, не за удаваним благочестям і не за вигаданою "благою метою" судитимуть їх: "Але кiнець їх буде по дiлах їхнiх" (2 Кор. 11: 15) – свідчить Писання. Тож як би хто не виправдовув сам себе, свої діла чи вчинки, Бог завжди знає істинну їхню суть, яка має не тимчасову цінність, а вічну.
Стережіться неправди, не спокушайтесь, будьте пильними і завжди стійте на боці правди! Нехай нам всім у цьому допомагає Господь.