В 2014 Сергій служив в ГУВС Київської області. Начальник поставив йому та напарнику задачу завезти 2 незнайомців з бусом на вул. Грушевського. Незнайомці говорили російською. Сергій спочатку думав, що вони з Криму, але коли уточнювали час виїзду і незнайомці спитали: "в шесть по вашему времени?", – все стало ясно.
Бус завезли через кордони ВВ і Беркута в самий низ вулиці Грушевського. Заховали між будинками в арку (фото). Стали розпитувати, що в бусі.
Незнайомці пояснили, що там звукова гармата, яка розсіє натовп.
"Передние ряды упадут и уже не встанут", – кинув один.
"Ну и подавят друг друга еще пару сотен", –додав інший.
Коли ті двоє пішли ночувати на конспіративну квартиру, напарник Сергія сказав, що він умиває руки і з цим не звʼязується.
"Ні, ми повинні зупинити цю херню", – сказав Сергій.
Офіцери вночі пошкодили двигун, щоб наступного дня бус не зміг виїхати і направити ультразвукову хвилю на людей.
Наступним днем було 19 січня, початок Вогнехрещі на Груші.
"Було багато ґвалту, погроз, але ми офіцери українці вистояли,витерпіли і через 11 років тепер можу сказати що пишаюся своїм вчинком", – підвів підсумок Сергій. І пішов робити свою роботу в складі окремої механізованої бригади, в якій служить від першого дня війни по сьогодні.
Зловісний бус забрав евакуатор вже після того, як на Груші спалили автобуси ВВ і масово пішли в хід коктейлі Молотова.
Кремль зрозумів, що звуком Майдан не візьмеш.
22 січня від вогнепалу загинув Сергій Нігоян.
Ми перемогли.
А серби ще тільки починають виривати отруйні щупальці Кремля.