Хтось цих переговорів чекає з надією на нормалізацію відносин між США і Україною, а також на можливість до швидкого припинення війни. Але є і прямо протилежні очікування: ультиматумів з боку США щодо миру на російських умовах, а далі або посилення конфронтації у відносинах з США, або капітуляція перед Росією.
Ризики потужного тиску на Україну з боку США щодо односторонніх поступок України, зокрема і територіальних, в бік Росії безумовно є. Заяви і держсекретаря США Марко Рубіо, і деяких інших офіційних осіб США не дають приводу до оптимізму. Але ще треба з’ясувати, що мається на увазі під територіальними поступками. Якщо йдеться лише про готовність про припинення вогню по лінії фронту, і про те, що території, які вже окуповані Росією, залишаться де-факто під її контролем, то це неминуча і цілком прийнятна поступка з нашого боку. Це найменше зло, яке можливо за нинішніх умов. Інша річ, якщо американці будуть вимагати від нас юридичного визнання російського статусу над тими українськими територіями, які РФ анексувала. Це для нас буде категорично неприйнятно.
Дуже сподіваюсь, що американці не будуть занадто категоричними на переговорах у Саудівській Аравії. Скоріше за все вони будуть тестувати нашу готовність до поступок. Якщо ми вже зараз погодимось на односторонні поступки, заради ймовірної нормалізації відносин з США колись у майбутньому, то у відповідь ми не отримаємо нічого, ні зброї, ні гарантій безпеки, нічого, крім нових ультиматумів в наш бік.
З іншого боку, не в наших інтересах йти на конфронтацію з США і висувати їм зустрічні вимоги. Наша тактична мета на цих переговорах – продемонструвати готовність до мирних переговорів і до припинення вогню, щоб зберегти і можливість припинення війни, і хоча б часткову ймовірність відновлення постачання американської зброї в Україну і надання нам супутникової і розвідувальної інформації. Нам треба знайти гнучкий і оптимальний баланс між демонстрацією готовності до припинення війни і захистом наших інтересів з конкретних питань, зокрема щодо статусу окупованих українських територій.
В цьому контексті я дуже обережно ставлюся до пропозицій щодо проміжного перемир’я на місяць з припиненням бойових дій у повітрі, на морі і щодо ударів по енергетичних об’єктів. Якщо це суто тактичний варіант для демонстрації наших мирних намірів, то гаразд. Хоча у мене є великі сумніви щодо реалістичності цього сценарію. Головне, на мій погляд, не виступати категорично проти ідеї припинення вогню на суходолі. Поки американці підтримують ідею припинення вогню, а росіяни виступають проти цієї ідеї, нам треба підтримувати позицію американців, а не висувати чергові заперечення і попередні умови. Не варто повторювати помилку, коли ми вимагали гарантій безпеки до припинення вогню. Чим це закінчилось, ми всі пам’ятаємо.
Тому, на мій погляд, на переговорах у Саудівській Аравії нам варто підтримувати сценарій повного припинення вогню, в тому числі і на суходолі, але без обговорення односторонніх політичних поступок в бік Росії. Паралельно треба виступати за якомога скоріший початок прямих офіційних мирних переговорів з Росією. Це буде демонстрація нашої готовності до миру, але не на будь яких умовах, і щоб це були офіційні мирні переговори, а не кулуарні договорняки російських і американських переговорників без нашої участі.