Відразу скажу, що я ніколи не була прихильницею трампістів і це легко можна простежити на моїй сторінці. Проте, зараз мені здається важливо їх зрозуміти, а не лише емоційно сприймати.
Так от Трамп справді хоче Make America great again, і шлях до цього він бачить через гроші і ресурси, які ці гроші примножуватимуть. Я знаю, що нічого нового в цьому немає, і ми мали б давно вибудовувати поведінку з ним не через заклики про справедливість, а саме через цю призму. Зрештою, Банкова цю тему змогла команді Трампа "продати" через угоду про рідкоземельні метали. Але ми її самі запропонували, а потім відкинули. І хоч угода була погана, мені видається що Трамп не дарма писав книгу про мистецтво укладати угоду. Цікаво, чи читали її 5-6 менеджерів влади.
Натомість йому це все запропонувала росія. І пропозицію сьогодні процитували так: рф запропонувала Трампу угоду щодо російських природних ресурсів – нафта і доступ до Арктики.
Схоже, Арктика для Трампа – це новий клондайк, бо як ви бачите на карті – там і Гренландія, і Канада, і рф. І зовсім трохи Америки. А він хоче, аби було більше. Про щоб свідчить вся його риторика.
Справа в тому, що відповідно до міжнародного права, доступ на розробку ресурсів Арктики мають країни, що межують з Арктикою сушею. От власне вони всі і на карті.
Ресурси Арктики грандіозні. Льодовики тануть, і добувати їх буде простіше. Там зосереджено:
Але повернемося до Китаю. Піднебесна теж давно хотіла отримати доступ до ресурсів Арктики і пропонувала змінити для цього міжнародне право. Але воно влаштовує Трампа, який сьогодні окрім доступу до ресурсів вирішує ще одне геополітичне завдання – відірвати росію від Китаю.
Гра була ризикованою, бо Трамп обраний на чотири роки, а правителі Китаю правлять десятиліттями, і це ризик для путіна. Але ймовірно спрацювало те, що він хоче у велику гру тут і зараз, розуміючи, що чотири роки у його віці це теж багато. Явно американці грають на цих його амбіціях. І в такий спосіб вони різко послаблюють роль Китаю і групи БРІКС. Якщо, звісно, домовляться, бо я б не відкидала включення в процес Пекіну.
І в цій геополітичній грі realpolitik ми не мета, а засіб досягнення цілі.
Повторюся, це не значить, що мені це подобається, категорично ні. Але це необхідно враховувати, розробляючи стратегію нашої поведінки. Це є задача влади – мати стратегічне мислення, прораховувати такі речі і навіть приймати непопулярні рішення, якщо вони необхідні.
Старого світу більше нема. Довкола цинічна realpolitik. І це базове, що треба брати до уваги, якщо хочемо вижити як держава. І Антиамериканські настрої нам в цьому не сильно допоможуть.