Крок перший: Путін публічно приєднується до трампівської картини світу про вкрадені у 2020 році вибори та про те, що війна не почалася б, якби їх не вкрали.
Крок другий: Путін підвищує ставки в трампівській зневазі до Європи, начебто натякаючи, що тут можна сильно не церемонитися – розповідаючи про помахування європейським хвостиком у американської ноги. Трамп це оцінив, про що радісно повідомив у своїй соцмережі.
Крок третій: телефонна розмова, яка швидше за все перша особиста. На вже розігрітого попереднім вербуванням Трампа, мабуть, обрушився такий потужний потік лестощів, що він вважав за необхідне похвалитися цим прилюдно: мовляв Путін цитував мої геніальні висловлювання про здоровий глузд.
І найбільш показове, що клієнт впевнений, що він зверху, що він веде, і все виходить, як він хоче.
Хоча ведуть його. На очах у здивованої публіки.
У Юнга якось запитали, що буде, якщо Гітлера, Муссоліні та Сталіна замкнути в одній кімнаті з мінімумом їжі, хто переможе? Переможе найжорстокіший, сказав Юнг, це Сталін. Так і вийшло.
У нас тут сутичка нарциса з психопатом, і перший психологічно набагато вразливіший. У нього є "точка болю" – він потребує інших людей, щоб отримувати від них підтвердження своєї пишності та переваги. Люди на кшталт Трампа зневажають інших (тих, хто слабший і гірший), але потребують їх. А особливо вони потребують схвалення тих, кого вважають сильнішими і кращими, кого не зовсім зневажають, а скоріше навіть захоплюються. Це очевидна і проста у використанні вразливість.
А психопати такої точки болю не мають, їм ніхто не потрібен (психологічно). Інші люди для них – лише картонні фігурки, які можна легко переставляти туди-сюди. І тепер Путін точно знає, що Трамп зроблений із того ж картону, що й усі інші. Лише червоного кольору з написом мейк Америка грейт егейн. Але так простіше.