Вчора Пирятинський районний суд обрав підозрюваному міру запобіжного заходу – 60 діб у СІЗО без права внесення застави. Така ж міра обрана й для 36-річного полтавця, який спонукав старшого чоловіка до скоєння злочину. Бо вважав несправедливим, що його мобілізували.
"Насильство щодо військовослужбовців неприпустиме. Розраховуємо на повне і всебічне розслідування цих злочинів. Винні мають понести заслужене покарання", - заявив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський з цього приводу.
Зрозуміло, що в умовах повномасштабної війни мобілізація це безперервний процес. Але в ньому вже стільки перекосів й несправедливості, що їх негайно потрібно усувати.
Наразі профільний комітет Верховної Ради спільно з Міноборони й Офісом президента впритул займаються цим. Сподіваюсь, реформа мобілізації буде ефективнішою. Що в ній будуть враховані допущені помилки.
Особисто я бачу чотири основні причини, які викликають невдоволення в людей й пропоную їхні вирішення.
1. В ТЦК з чоловіків мають залишитися лише непридатні до військової служби. Всі решта там мають бути ЖІНКИ. Вони можуть працювати з документами, виконувати всю паперову роботу. Але ніхто - ні жінки, ні чоловіки - не повинні ходити по вулицях з повістками.
2. Так звана бусифікація й затримання людей на вулицях. Цього, безумовно, бути не повинно. Рішення насправді просте. Якщо людина не з’являється у відповідний термін до ТЦК, вона підлягає адміністративній відповідальності. Тобто, має сплатити штраф. Спочатку менший, потім більший. Якщо не сплачує – іде під суд. Це передбачено законодавчо. У держави достатньо важелів, як знайти того, хто ухиляється від мобілізації, й покарати. І це поле діяльності правоохоронних органів.
Ще раз! Є чіткий алгоритм дій, що повинен робити військовозобовʼязаний. Якщо він не виконує ЗУ, він стає порушником закону і з ним працюють далі правоохоронні органи, як з будь яким іншим порушником будь якого іншого закону.
3. Бронювання. Підприємства критичної сфери не повинні бронювати одних і тих же працівників. Як на мене, вони повинні отримати право на ротацію своїх працівників через обумовлений час. Це треба передбачити законодавчо. Тобто, до прикладу, певний завод на 3 місяці забронював критично важливого механіка чи столяра, через три місяці бронює іншого, а попереднього відправляє на фронт.
4. Наразі законодавчо закріплено, що людина з інвалідністю має право вибирати собі доглядальника. Давно очевидно, що це підстава для зловживань. Бо в той час, коли на фронті критично не вистачає людей, у нас купа молодих здорових чоловіків офіційно оформлені доглядальниками. При цьому в родині є здорові жінки, інші діти, внуки, якісь родичі, які, по суті, виконують ці функції. Не можуть законотворці не розуміти того, що це давно "лазєйка" для зловживань. Зрештою у нас є інститут соціальних працівників, на яких держава витрачає кошти.
Іще одне. Мене особисто тригерить те, що ресторани, бари, кав’ярні, спортзали переповнені чоловіками мобілізаційного віку, для яких війни не існує. Бо вони порішали все з військовослужбовцями ТЦК й поліцейськими. Вони знають, хто за що відповідає у їхньому місті, й можуть дозволити собі будь-які витрибеньки. А інші, в яких нема за що рішати, сидять по хатах і бояться вийти з них. Це просто жахіття. Це якась паралельна реальність…
Так війни не виграЮть.